Справа №:122/13787/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Воробйова С.О.

№ провадження:22-ц/190/4268/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В.

суддів:Підлісної І.А., Сокола В.С.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» до ОСОБА_6, третя особа - Сімферопольська об'єднана державна фінансова інспекція, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року Комунальне підприємство (далі - КП) «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що в період з 12 травня 2009 року по 29 квітня 2011 року ОСОБА_6 перебувала з позивачем у трудових відносинах, працюючи на посаді головного бухгалтера. Наказами КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» № 16 від 17 листопада 2009 року та № 6 від 01 лютого 2010 року відповідачці належало виплатити премії у розмірі посадового окладу, однак через розрахункові помилки фактично ОСОБА_6 були нараховані та проведені преміальні виплати позивачем у розмірі середньомісячного заробітку, у зв'язку з чим нею безпідставно отримані гроші у розмірі 49 грн. у 2009 році та 4222,80 грн. у 2010 році , а усього відповідачці сплачено зайвих грошей у розмірі 4271,8 грн. що було встановлено актом Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі від 31 жовтня 2011 року № 22-21г055 планової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» за період з 01 грудня 2008 року по 31 серпня 2011 року . Вказану суму у загальному розмірі 4271,80 грн. разом із судовими витратами позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 22 травня 2013 року у задоволенні позову КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне їх з'ясування.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд невірно застосував норми трудового законодавства, а також не звернув увагу на поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову та ухвалив незаконне рішення.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка просить її відхилити, залишивши рішення суду без змін .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, положеннями статей 214 і 215 цього Кодексу визначений перелік питань, які суд має вирішати під час ухвалення свого рішення , зокрема , встановити характер спірних правовідносин і правову норму, що підлягає застосуванню до цих правовідносин, а також зазначити у мотивувальній частині рішення мотиви , з яких суд вважає встановленими наявність або відсутність фактів , якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення , бере до уваги або відхиляє докази , застосовує зазначені в рішенні нормативно - правові акти .

Ухвалене у справі рішення не відповідає цілком зазначеним вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у позові КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» , суд першої інстанції виходив з положень статей 1212,1215 Цивільного кодексу України і відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог за спливом строків позовної давності, встановлених цивільним і трудовим законодавством.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду у повному обсязі .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що за своєю правовою природою є трудовими та регулюються, зокрема, статтею 127 КЗпП України , оскільки позовні вимоги КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів обґрунтовані безпідставним отриманням відповідачкою у 2009-2010 роках під час виконання трудових обов'язків головного бухгалтера зайвих преміальних виплат у загальному розмірі 4271,80 грн. внаслідок рахункової помилки із збоєм комп'ютерної програми .

Так, за змістом статті 127 КЗпП України повернення підприємству зайво виплачених коштів можливо зокрема для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.

Відповідно до пункту 1 частини 2 вказаної норми закону відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Також стаття 1212 Цивільного Кодексу України зобов'язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

При цьому стаття 1215 цього Кодексу встановлює, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених статтею 127 КЗпП України і статтею 1215 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України .

Разом з тим стаття 127 КЗпП України регулює тільки відносини між роботодавцем та працівником з приводу відрахувань із заробітної плати , чинність статті 1215 ЦК України поширюється на правовідносини, які виникають з безпідставної виплати заробітної плати .

Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил частини 3 статті 233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони протягом з 12 травня 2009 року по 29 квітня 2011 року перебували у трудових відносинах , ОСОБА_6 займала посаду головного бухгалтера.

Наказами № 16 від 17 листопада 2009 року та № 6 від 01 лютого 2010 року КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» ОСОБА_6 премійована у розмірі посадового окладу, який згідно штатного розкладу становив у 2009 році-1960 грн., а у 2010 році - 2346 грн (а.с.5,8,24-25).

Актом планової документальної перевірки Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі від 31 жовтня 2011 року № 22-21г/055 встановлена фактична переплата під час здійснення виплати відповідачці вищевказаних премій, зокрема, у 2009 році на суму 49 грн., а у 2010 році - на суму 4222,80 грн. (а.с.11-20,26).

Положеннями частини 3 статті 233 КЗпП України визначено право роботодавця звернутися до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди , заподіяної підприємству, організації , установі, протягом одного року з дня її виявлення .

У разі пропуску з поважних причин зазначеного строку згідно зі статтею 234 вказаного Кодексу суд може його поновити.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 4 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), встановлений строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін , у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причину пропуску цього строку , а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк, який поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору . Якщо місячний строк пропущено без поважних причин , у позові може бути відмовлено з цих підстав, однак суд з'ясовує не лише причини пропуску строку , а всі обставини справи і обов'язки сторін.

Матеріалами справи підтверджено , що про переплату відповідачці преміальних виплат за наказами № 16 від 17 листопада 2009 року і № 6 від 01 лютого 2010 року КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» дізналося з акту Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі від 31 жовтня 2011 року № 22-21г \055 , підписаного головним лікарем КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів», та письмової вимоги цього відділу від 07 листопада 2011 року № 22-21\2562 до головного лікаря КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» про усунення виявлених плановою ревізією порушень законодавства , після чого 17 листопада 2011 року позивач направив лист ОСОБА_6 про повернення надмірне сплаченої суми премій в розмірі 4271,80 грн. підприємству ( а.с. 20-21,34 ), але звернувся до суду з цим позовом лише 12 березня 2013 року , тобто, поза межами встановленого статтею 233 КЗпП України однорічного строку , який має відраховуватися з дня виникнення у позивача права на відрахування зайво сплачених відповідачці сум з її заробітної плати відповідно до частини 2 статті 127 КЗпП України.

При цьому, звернувшись до суду з позовом за спливом встановленого трудовим законодавством однорічного строку , позивач не надав переконливих доказів наявності поважних причин пропуску такого строку , зокрема, на підтвердження існування причин, за яких він проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права , але не мав змоги своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежали та не знаходилися під його контролем.

Посилання позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання позову на вилучення фінансових і бухгалтерських документів підприємства органами внутрішніх справ по кримінальній справі № 10906040127 ( а.с. 45-60) є неспроможним , оскільки це не стосується даної справи .

З огляду на наведене суд першої інстанції правильно виходив з пропуску позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України строку для звернення до суду за захистом своїх прав та відсутності правових підстав для його поновлення, що у розумінні вищезазначених правових норм є самостійною підставою для відмови у позові .

Разом з тим суд помилково застосував до спірних правовідносин положення цивільного законодавства (статті 257,261,1212,1215 ЦК України ) , не врахувавши, що трудові відносини регулюються законодавством про працю ( стаття 3 КЗпП України) , а норми цивільного законодавства застосовуються до цих правовідносин лише тоді , якщо вони не врегульовані спеціальним (трудовим) законодавством .

Оскільки місцевий суд при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального права , що відповідно до пункту 4 частини 1 статі 309 ЦПК України є підставою для змінення оскаржуваного рішення , судова колегія вважає за необхідне змінити рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 22 травня 2013 року, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на застосування положень ЦК України .

На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» задовольнити частково .

Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на застосування при вирішенні спору положень Цивільного Кодексу України .

В іншій частині рішення суду залишити без змін .

Рішення набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді

Підлісна І.А. Пономаренко А.В. Сокол В.С.