№ справи:101/1221/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Ізотенко Д.О.
№ провадження:22-ц/190/4160/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Пономаренко А.В.
суддів:Белинчук Т.Г., Сокола В.С.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи своїх вимоги тим, що позивачка є спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, який за життя на праві належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, а інші 2/3 частки цієї квартири - на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7
Однак у зв'язку із невизначеністю частки спадкодавця у спільній сумісній власності ОСОБА_6 листом Алуштинської державної нотаріальної контори від 24 травня 2012 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину .
У зв'язку з зазначеними обставинами позивачка просила визначити частку ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку зазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 16 травня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено: визначено частку ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що складається з 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 - у вигляді 1/3 частки. Визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі на вказане рішення відповідач ОСОБА_7 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час вирішення справи не звернув увагу на недоведеність позивачкою факту порушення її прав, а також не врахував , що частки у праві спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вже визначені законом та є рівними, оскільки іншого не було встановлено, тому у позивачки відсутні правові перешкоди для оформленні спадкових прав, а позовні вимоги є безпідставними .
У запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить її відхилити, залишивши рішення місцевого суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6 і наявності правових підстав для захисту порушених майнових прав позивачки на спадщину визначеним нею способом .
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, який відповідає закону і узгоджується з матеріалами справи.
За змістом статті 3 ЦПК України право на звернення до суду закон пов'язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 12 Цивільного кодексу( далі - ЦК) України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд і власник порушеного права має самостійно вирішувати , який саме спосіб захисту порушеного права застосовувати у конкретній ситуації.
Як встановив суд першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи, позивачка є спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, якої за життя належало на праві власності 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , інші 2/3 частки квартири є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як подружжя .
29 січня 2013 року постановою державного нотаріуса Алуштинської державної нотаріальної контори АР Крим у видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину після смерті сестри ОСОБА_8 було відмовлено у зв'язку з невизначеністю частки ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності, позивачці рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про виділення частки померлого у спільному майні ( а.с. 14).
Крім того, листом державного нотаріуса Алуштинської державної нотаріальної контори від 04 березня 2013 року № 269\02-14 ( а.с.28) ОСОБА_6 запропоновано звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності у порядку спадкування за неможливістю визначити обсяг спадкового майна - частку спадкодавця у спірній квартирі та видати свідоцтво про право на спадщину , а також реєстрацією права власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на майно померлого лише за відповідним рішенням суду.
Таким чином між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування частки у праві спільної сумісної власності , які врегульовані статями 1218 , 1226 Цивільного Кодексу України .
Так вказаними нормами закону встановлено , що до складу спадщини входять усі права та обов'язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, частка учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах і може переходити як до спадкоємців за заповітом, так і до спадкоємців за законом .
Відтак , до спадкоємця переходить частка у спільній власності спадкодавця в тому обсязі, в якому вона існує на момент відкриття спадщини.
Характер спільної сумісної власності визначений статтею 368 ЦК України ,яка зазначає , що спільною сумісною власністю вважається власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності . До спільної сумісної власності належить, зокрема, набуте за час шлюбу майно подружжя.
За правилами статті 70 Сімейного Кодексу України частки майна кожного з подружжя є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки спадкодавець має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі (частина 2 статті 1226 ЦК України) при спадкування такої частки істотне значення має встановлення її розміру як за життя спадкодавця, так ї після відкриття спадщини .
Отже спадкоємець учасника спільної сумісної власності має право у відповідності до зазначених положень закону на визначення частки спадкодавця в майні, що знаходилося у спільній сумісній власності, тобто встановлення обсягу спадкового майна, належного померлому на праві спільної сумісної власності , а також на визнання права власності на це майно у судовому порядку, якщо є перешкоди для оформлення спадкових прав через нотаріальну контору, зокрема, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину .
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6
При цьому суд вірно узяв до уваги позицію відповідача у справі як спрямовану на створення перешкод позивачці для належного оформлення нею своїх спадкових прав на частку спірної квартири , а також роз'яснення державного нотаріуса ОСОБА_6 про необхідність звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності у порядку спадкування .
За таких обставин місцевий суд, встановивши повно і всебічно обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 16 травня 2013 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду по суті справи та не містять підстав для його скасування, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 313, 315 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити .
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді:
Белинчук Т.Г. Пономаренко А.В. Сокол В.С.