ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року Справа № 5009/4833/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Приазовської селищної ради
на постанову від 14.05.2013 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі№5009/4833/12 господарського суду Запорізької області
за позовомПриазовської селищної ради
доФОП ОСОБА_1
проприведення земельної ділянки в належний стан
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 (К. Проскуряков), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 (судді В. Манжур, Н. Будко, І. Москальова) в задоволенні позову про приведення земельної ділянки в належний стан відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Приазовська селищна рада - позивач у справі, - звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. Вважає, що судами недотримано вимог ст. 43 ГПК України, не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме: акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.09.2012 та рішення господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 у справі №5009/3588/12 щодо розміщення на спірній земельній ділянці МАФів інших осіб. Судами незастосовано ст. 8 ЗУ "Про оренду землі", неправомірно застосовано Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та ін. №57/188/84/105 від 26.02.2002 "Про затвердження правил торгівлі на ринках".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
На підставі рішення XXIII скликання Приазовської селищної ради дванадцятої сесії від 25.08.1999 між Приазовською селищною радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 03.09.1999р. був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого орендодавець передав орендареві в оренду земельну ділянку загальною площею 0,12 гектара земель загального користування, розташовану у АДРЕСА_1, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела «Гук». Зазначена земельна ділянка передається в оренду для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць.
В розділі 2 договору визначено, що його укладено на 20 років і набирає чинності з моменту його реєстрації в Приазовському районному відділ земельних ресурсів.
Вказаний договір зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі здійснено запис 03.09.1999р. за № 1.
В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.03.2012р. (а.с.115), складеному державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області Коробко Ю.В. у присутності ПП ОСОБА_1, визначено, що порушень використання земельної ділянки не виявлено.
В листі № 100-1003вих-12 від 30.05.2012р. (а.с.116) прокуратура Приазовського району за результатами вивчення договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999р. повідомила Приазовську селищну раду, що порушень вимог чинного законодавства не встановлено.
11.09.2012р. на вимогу прокуратури Приазовського району Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області було здійснено перевірку дотримання ПП ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, за результатами якої державним інспектором відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Коробко Юрієм Вікторовичем за участю ПП ОСОБА_1 складено відповідний акт. В акті перевірки зазначено, що земельна ділянка площею 0,12га використовується ПП ОСОБА_1 відповідно до умов договору та за цільовим призначенням. На зазначеній земельній ділянці розташовано 12 торгівельних місць, кафе ІНФОРМАЦІЯ_2, власником якого є гр. ОСОБА_2, який користується земельною ділянкою площею 0,0096га на підставі тимчасового договору оренди земельної ділянки від 01.01.2012р., укладеного між гр.ОСОБА_2 та Приазовською селищною радою; павільйон ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якого є гр.ОСОБА_3, який користується земельною ділянкою площею 0,04га на підставі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 27.05.1998р. за №000183 (а.с.32).
Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 11,202,509,525,526,629 ЦК України, ст.ст.175,193,283 ГК України, ст.ст. 8,24 ЗУ "Про оренду землі", ст. 34 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" суди дійшли висновку, що орендована відповідачем земельна ділянка надавалася їй під розміщення торгівельних площ, що виключає задоволення позовної вимоги про приведення земельної ділянки у відповідність до договору оренди шляхом знесення розташованих на ній кіосків.
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Нормами ст. 93 ЗК України врегульовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Суди встановили, що за договором оренди землі від 03.09.1999 Приазовська селищна рада передала ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку для благоустрою території, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць. 01.01.2013 ПП ОСОБА_1 (далі - Виконавець) з підприємцями (далі - Замовник) укладені договори про надання послуг, згідно з п.1.1. яких Виконавець надає Замовнику наступні послуги: надання торгового місця та забезпечення належних умов для здійснення підприємницької діяльності на території автостоянки "Гук" по АДРЕСА_1. (а.с. 75-83). У численних актах перевірки також відзначено, що земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_1 без порушень земельного законодавства.
Отже, судами встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди землі від 03.09.1999.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Колегія суддів констатує, що скаржник в першу чергу не згодний з висновками судів попередніх інстанцій та просить суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду, встановленої ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Судами повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази. Ними дотримано вимог ст. 43 ГПК України. Підстави для направлення справи на новий розгляд відсутні.
Що стосується інших доводів скаржника, то, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, Приазовською селищною радою відзначено, що судами не застосовано приписи ст. 8 ЗУ "Про оренду землі". Однак, цією нормою врегульовано порядок надання орендованої земельної ділянки в суборенду, в той час як договори укладені між відповідачем та підприємцями є договорами про надання послуг та не мають на меті передання земельної ділянки або її частину в суборенду. Отже, судами правомірно не застосовано до спірних правовідносин ст. 8 ЗУ "Про оренду землі".
Крім того, скаржником відзначено, що наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 року "Про затвердження правил торгівлі на ринках" не мав би бути застосований до спірних правовідносин.
Колегія суддів відхиляє і ці доводи скаржника, оскільки з оскаржуваних рішень вбачається, що суди застосували вищезгаданий наказ з метою визначення поняття "торгівельна площа" та роз'яснення Приазовській селищній раді, що земельна ділянка надавалася нею для "розміщення необхідного для здійснення продажу продукції у кіосках". Колегія суддів зауважує, що це поняття визначено законодавцем лише у наказі № 57/188/84/105 від 26.02.2002.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку що справа розглянута судами з дотриманням вимог процесуального права, та правильним застосуванням норм матеріального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приазовської селищної ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 у справі №5009/4833/12 ? залишити без змін.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун