УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 121/3041/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.

№ провадження: 22-ц/190/4057/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

01 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Берещанської І.І.

Суддів:Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.

При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості відповідачів за договором позики від 08 лютого 2012 року у розмірі 297 730,82 грн., яка складається з заборгованості за договором - 295 400 грн., 3% від суми за весь час прострочення - 2330,82 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 08 лютого 2012 року, а саме на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності. Позовні вимоги мотивує тим, що 08 лютого 2012 року між ним та відповідачами було укладено договір позики на суму 341 600 грн. з терміном повернення до 08 червня 2012 року. У забезпечення виконання зобов'язань, між ним та відповідачами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх договірних зобов'язань утворилася заборгованість яка в добровільному порядку не сплачена.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості в розмірі 297 730 грн. 82 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необгрунтованним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що він не мав можливості надати суду додаткові докази, а саме направлення відповідачам письмових вимог про мирне врегулювання спору, оскільки справа була розглянута в одно судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_8, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову місцевий суд виходив з того, що письмова вимога про усунення порушень позивачем відповідно до вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» до адреси відповідачів не направлялась, а тому позивач, як іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання спору, у зв'язку із чим вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, статтею 35 Закону України «Про іпотеку» встановлені особливості звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення за рахунок його вартості вимог іпотекодержателя.

Так, суду необхідно встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за цієї умови суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та божнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцяти денний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що письмова вимога про усунення порушень позивачем відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» до адреси відповідачів не направлялася. Вказані обставини не заперечувалися представником позивача у судовому засіданні.

Отже, у такому випадку, коли письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, і в його задоволенні відмовляється. Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що іпотекодержатель у даному випадку не реалізував спосіб позасудового врегулювання спору, у зв'язку з чим заявлені ним вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6., які зводяться до того, що він не взмозі був надати суду першої інстанції доказів про направлення вимоги відповідачам, оскільки справа була розглянута за одне судове засідання, колегія суддів не приймає, оскільки клопотання з цього приводу представник позивача не заявляв, напроти визнав факт того, що письмова вимога відповідно до Закону України «Про іпотеку» на адресу відповідачів не направлялася.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи і відповідно до вимог матеріального права і з дотриманням процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: