ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
У Х В А Л А
24.11.06 Справа № 5/414.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод «Прогрес», м. Луганськ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 608,31 грн.
орган виконання судових рішень – Державна виконавча служба у м. Сєвєродонецьку, м. Сєвєродонецьк Луганської області
за участю представників сторін:
від позивача: Бабенко Н.С. за дов. від 20.04.2006;
від відповідача: не прибув;
від ДВС: Щебець М.Т. за дов. від 03.10.2006.
В С Т А Н О В И В:
Позивач (стягувач) звернувся до господарського суду зі скаргою на бездіяльність Державної виконавчої служби у м. Сєвєродонецьку (далі –ДВС) по виконанню рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2004 по справі № 5/414.
Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача були стягнуті грошові кошти в сумі 798,91 грн. та видано позивачу наказ від 23.01.2004 № 5/414.
Стягувач у скарзі зазначив, що протягом двох років виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду від 23.01.2004 № 5/414 не виконується.
Постановою ДВС від 26.10.2006 виконавчий документ повернено стягувачу в зв’язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення.
Стягувач вважає, що в постанові ДВС від 26.10.2006 про повернення виконавчого документу, викладені недостовірні відомовті щодо відсутності у боржника майна на яке може бути звернено стягнення.
За таких підстав стягувач просить суд відновити виконавче провадження по виконанню наказу від 23.01.2004 № 5/414.
Державна виконавча служба у м. Сєвєродонецьку проти скарги заперечує посилаючись на те, що державним виконавцем виконані усі можливі дії по виконанню наказу суду, однак, в зв’язку з відсутністю у боржника грошових коштів та майна, а також в зв’язку з безрезультатністю вжитих заходів щодо розшуку такого майна, постановою від 24.10.2006 наказ був законно повернуто стягувачу.
Дослідивши матеріали скарги, вислухавши представників стягувача та ДВС, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав:
Наказ господарського суду Луганської області від 23.01.2004 № 5/414 надійшов до ДВС на виконання –09.02.2004.
09.02.2004 згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»ДВС було відкрито виконавче провадження.
16.02.2004 була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.
Враховуючи, що станом на 09.02.2004р на виконанні у ДВС було зведене виконавче провадження щодо стягнення з боржника грошових коштів, відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»постановою від 09.02.2004 це виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження.
Ухвалою від 23.06.2003 на банківські рахунки боржника в філії «Відділення ПІБ в м. Сєвєродонецьк Луганської області»був накладений арешт, але в зв’язку з відсутністю на ньому грошових коштів, стягнення не проводилося.
Згідно відповідям БТІ та МРЕВ від 26.01.2004 (на запити ДВС) нерухоме майно та транспортні засоби за боржником не зареєстровані.
16.02.2005 державним виконавцем було описане рухоме майно боржника: чайні сервізи, тази, тремпелі на загальну суму 1172,50 грн., яке було передане на відповідальне зберігання директору боржника Лукіної В.П.
Листом від 21.02.2005 ДПІ в м. Сєвєродонецьку повідомила ДВС, що боржник нових рахунків в банківських установах не відкривав.
22.03.2005 винесена постанова про призначення експертом для оцінки рухомого майна боржника (сервізів, тазів та іншого) ТОВ «Дисконт».
Листом від 12.04.2005, яке одержано ДВС 21.07.2005, ТОВ «Дисконт»повідомив ДВС про відсутність експертів необхідної кваліфікації.
01.06.2006 виходом державного виконавця за адресою боржника було встановлено, що в м. Сєвєродонецьк по вул. Енергетиків, 2 боржник відсутній, його місце знаходження невідомо.
В червні 2006 р. державним виконавцем було встановлено, що арештоване та передане на відповідальне зберігання директору боржника майно, пропало.
06.06.2006 ДВС до прокуратури м. Сєвєродонецька направлено подання про притягнення директора боржника Лукіної В.П. до кримінальної відповідальності за втрату арештованого майна.
Листом від 01.07.2006, який одержано ДВС 17.10.2006, прокуратура повідомила ДВС про відмову у порушенні кримінальної справи відносно Лукіної В.П. за фактом втрати арештованого майна.
Листом від 24.07.2006 філія «Відділення ПІБ в м. Сєвєродонецьк Луганської області»повідомила ДВС про те, що залишок коштів боржника на банківських рахунках складає 15,03 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
24.10.2006 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві, в зв’язку з тим, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене суд вважає, що ДВС хоча і несвоєчасно але ж вжила усіх можливих заходів щодо розшуку майна (в тому числі грошових коштів) боржника, однак, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, доводи стягувача про те, що в постанові ДВС від 24.10.2006 про повернення виконавчого документу стягувачеві викладені недостовірні відомості щодо відсутності у боржника майна, є безпідставними.
Суд вважає, що постанова ДВС від 24.10.2006 про повернення виконавчого документа стягувачеві, є законною та обґрунтованою.
Крім того, вимоги викладені у скарзі (стягувач просить суд відновити виконавче провадження) за будь-яких підстав не можуть бути задоволені, так як суд не наділений повноваженнями щодо відкриття, закриття або відновлення виконавчих проваджень (суд може зобов’язати орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії).
Відповідно до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи скаржника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи та вимоги викладені у скарзі на бездіяльність ДВС неправомірними, а скаргу такою, що підлягає відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, суд
У Х В А Л И В:
Скаргу на бездіяльність Державної виконавчої служби у м. Сєвєродонецьк, відхилити.
Суддя В.В. Корнієнко