Головуючий в 1 інстанції: Іванов О.Г.
Доповідач: Принцевська В.П.
Категорія 47
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Жданової В.С.
суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.
при секретарі Маханько В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 2 квітня 2013 року позов задоволено. З даним рішенням не погодилася відповідачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що позивач, стверджуючи, що дата припинення шлюбних відносин є серпень 2009 року, намагається здобути підстваи для подальшого визнання за ним права особистої власності на все майно, яке було придбано їх сім»єю в період з серпня 2009 року по липень 2012 року, в тому числі на автомобіль HONDA accord та HUND Alaccent. Апелянтка вважає, що суд неповно з»ясував обставини справи, не звернув увагу на всі її доводи та докази, а тому дійшов неправильного висновку щодо дати припинення шлюбних відносин у серпні 2009 року. Просила змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення дати припинення шлюбних відносин у серпні 2009 року та ухвалити нове рішення, яким визначити дату припинення шлюбних відносин з липня 2012 року.
В судовому засіданні апелянтка та її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Позивач до суду не з»явився, звернувся з заявою про розгляд справи в його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки, її представника та представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Рішення про розірвання шлюбу, як визначено нормою статті 112 СК Україна, суд постановляє якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що сторони одружені з 03.08.1991 року у відділі РАЦС Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 358.
Подружжя має повнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З довідки ТОВ «Текстильник -2005» від 19.11.2012 року вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з відповідачкою та їх сином.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім'єю та не ведуть сумісне господарство. За цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження родинних стосунків, між ними встановились недружні взаємовідносини, сторони не мають наміру зберегти сім'ю.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.
Ухвалюючи дане рішення суд першої інстанції врахував акт квартальної ОСОБА_1 від 23 жовтня 2012 року про те, що з серпня 2009 року по травень 2012 року позивач проживав за адресою: АДРЕСА_2, тобто окремо від своєї дружини. За даною адресою ОСОБА_2 не був зареєстрований. Інформація про те, що ОСОБА_2 проживав за вищевказаною адресою, встановлена зі слів сусідів. Також суд врахував, що в позовній заяві ОСОБА_1 від 22.01.2013 року, з якою вона ніколи не зверталася до суду, зазначено, що ОСОБА_2 втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, оскільки протягом 4-х років, а саме з серпня 2009 року по грудень 2012 року і до теперішнього часу, він не проживає і не оплачує комунальні послуги. Суд врахував пояснення свідків ОСОБА_5 - батька співмешканки позивача та ОСОБА_6 - подруги співмешканки позивача, які пояснили, що вони знайомі з позивачем з 2009 року, і з 2009 року він мешкає за адресою: АДРЕСА_2.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пленум Верховного Суду України роз»яснив в п. 27 Постанови № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», що виходячи з принципу процесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. 58, 59 ЦПК України) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК України.
Статтею 309 ч.1 п.п. 1, 2 ЦПК україни передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Апеляційний суд перевірив доводи апелянтки та дійшов висновку, що вони є обгрунтованими, оскільки суд не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які були присутні на похованні батька позивача у лютому 2012 року та бачили подружжя ОСОБА_1 разом, а також пояснення свідків ОСОБА_9- друга сина сторін по справі та ОСОБА_10 - матері друга сина, які пояснили, що сторони по справі проживали однією сім»єю до літа 2012 року.
Дані свідкі є незалежними особами і ніяким чином не заінтересовані надавати саме такі пояснення, в той час, як свідок ОСОБА_5, пояснення якого суд врахував, є батьком співмешканки позивача, а свідок ОСОБА_6, пояснення якої також суд врахував, є подругою співмешканки позивача, і вони є заінтересованими надавати пояснення на користь позивача.
Суд першої інстанції не дослідив та безпідставно відмовив в долученні до справи письмових документів, які надавалися відповідачкою в підтвердження фкту проживання її та позивача однією сім»єю в період з серпня 2009 року по липень 2012 року.
Серед цих письмових доказів:
- путівки, які придбані в турістичному бюро «Кава» в січні 2010 року на ім»я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для відпочинку у Карпатах в м.Славське,
- лист приватного нотаріуса ОСОБА_11 № 45/01-16 від 13.11.2012 року, в якому підтверджено, що відповідачка надавала свою згоду на аренду автомобіля HONDA accord та нотаріусом було перевірено факт сумісного проживання подружжя ОСОБА_1 на момент укладання даної угоди,
- копія остаточного лікарського свідоцтво про смерть батька позивача, який помер 5 лютого 2012 року, яке видано на ім»я відповідачки, як дружини позивача, а також документи, які підтверджують, що саме відповідачка зверталася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області з питання реєстрації смерті батька позивача, а також саме відповідачка отримала в управлінні пенсійного фонду України у Волноваському районі допомогу на поховання батька позивача на суму 5068 грн., як дружина позивача.
Дані письмові докази узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також спростовують пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Всі ці докази в сукупності, які не були досліджені та враховані судом першої інстанції, підтверджують факт проживання позивача та відповідачки однією сім»єю до липня 2012 року.
Апеляційний суд вважає, що акт квартальної ОСОБА_1 від 23 жовтня 2012 року про те, що з серпня 2009 року по травень 2012 року позивач проживав за адресою: АДРЕСА_2, тобто окремо від своєї дружини, є недостовірним доказом, оскільки в даному акті є посилання на поясненняі сусідів, які не були допитані судом першої інстанції.
Суд першої інстанції не звернув увагу на пояснення відповідачки, яка не визнавала факту припинення шлюбних відносин між нею і позивачем з серпня 2009 року, а позовна заява, з якою вона ніколи не зверталася до суду, містить недостовірну інформацію і була складена нею з намаганням злякати позивача та зміни його ставлення до сім»ї. Дані доводи відповідачки позивачем не спростовані. При таких обставинах, суд не може враховувати копію вказаної позовної заяви відповідачки як доказ визнання нею факту припинення шлюбних відносин між нею і позивачем з серпня 2009 року.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно вважав встановленим факт припинення шлюбних відносин між позивачем і відповідачкою з серпня 2009 року, оскільки позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження даного факту. Також суд не повно з»ясував обставини справи, оскільки не врахував пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як прямі докази факту проживання сторін по справі однією сім»єю до липня 2012 року, а також взагалі не дослідив письмові докази, які узгоджуються з поясненнями вказаних свідків.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення суду першої інстанції змінити, виключити із мотивувальної частини рішення висновок суду щодо дати припинення шлюбних відносин у серпні 2009 року та вважати датою припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 липень 2012 року.
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2013 року змінити.
Виключити із мотивувальній частині рішення висновок суду щодо дати припинення шлюбних відносин у серпні 2009 року .
Вважати датою припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - липень 2012 року.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Судді: