Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула в судовому засіданні 04 червня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 317 КК України - 3 роки 6 місяців.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення ним злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 на початку жовтня 2010 року в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області незаконно придбав, виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав з метою подальшого збуту.

27 січня 2011 року ОСОБА_1 в смт. Новопокровка Чугуївського району незаконно збув ОСОБА_2 за 1 000 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 17,0183 г.

В цей же день, після затримання працівниками міліції у ОСОБА_1 особисто та за місцем проживання було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою відповідно 0,1694 г. та 5,3281 г., який він незаконно виготовив і зберігав з метою збуту.

Крім того, 27 січня 2011 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приміщення для вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_1 покарання безпідставно застосував вимоги ст.75 КК України, достатньо не мотивував своє рішення, помилково визнав обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. У своїй скарзі прокурор зазначає, що суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 317 КК України, як незаконне надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин, у той час як за матеріалами справи канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом. Крім того, прокурор вказує на те, що місцевий суд у резолютивній частині вироку не вказав вид покарання за ч. 1 ст. 317 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Щодо доводів у касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону, а саме положень ст. 75 КК України та м'якість призначеного засудженому покарання, на думку колегії суддів є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевим судом, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України у відповідності до вимог зазначеного закону враховані ступінь суспільної небезпечності вчиненого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щирого каяття, а також дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного покарання, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами, наведеними у касаційній скарзі прокурора, про допущену судом суперечність між викладенням фактичних обставин справи та правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 317 КК України, а також з тим, що в резолютивній частині вироку суд фактично не призначив покарання за ч. 1 ст. 317 КК України, оскільки не визначив його вид, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що судове рішення у даній справі постановлено з неправильним застосуванням кримінального закону.

Апеляційний суд зазначені порушення закону при розгляді справи в апеляційному порядку не виправив, а тому судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об'єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

С у д д і:

Т.С. Шилова Н.О. Марчук Т.А. Широян