Справа № 1027/4243/12 Головуючий у І інстанції Зуй Т.С.

Провадження № 22-ц/780/2976/13 Доповідач у 2 інстанції Олійник В.І.

Категорія 44 08.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

3 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 5 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Малополовецької сільської ради, Управління Держкомзему у Фастівському районі та Фастівської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3 та СТОВ «Відродження», про визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до Малополовецької сільської ради, Управління Держкомзему у Фастівському районі та Фастівської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, посилаючись на те, що у вересні 2011 року йому стало відомо, що його матері ОСОБА_4 було виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серія РІ №225972 від 30 березня 2001 року розміром 2,431 га та 2,601 га на підставі рішення Малополовецької сільради №3 від 21 березня 2001 року.

Вважав, що Державний акт видано з порушенням норм чинного законодавства, так як не вилучено оригінал сертифікату, відсутні заяви власників паїв, технічна документація складена тільки в 2002 році, незаконно визначено розмір земельної ділянки та включено земельну ділянку, яка належить його батьку. Таким чином до державного акту включено дві земельні ділянки, а тому просив визнати державний акт недійсним і скасувати його.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 5 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі та проживали в АДРЕСА_1. Від шлюбу подружжя мало двоє дітей-синів ОСОБА_2 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

3-я особа по справі ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті спадкоємцями згідно рішення Фастівського міськрайонного суду та Ухвали апеляційного суду Київської області від 31 січня 2012 року після перегляду рішення за нововиявленими обставинами визнані його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2. При цьому позивач ОСОБА_2 після смерті свого батька успадкував лише 1/4 частину житлового будинку, а ОСОБА_4 успадкувала 3/4 частини житлового будинку та земельну ділянку (пай), що належала її померлому чоловіку.

Згідно судового рішення від 31 січня 2012 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_5, яке було видане на ім'я ОСОБА_2 Фастівською районною державною нотаріальною конторою 18 січня 2002 року за реєстровим за №92.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_5, що було видане на ім'я ОСОБА_2 Фастівською районною державною нотаріальною конторою 3 грудня 2003 року за реєстровим №4148.

Визнано недійсним запис у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії КВ №0154922, що виданий на ім'я ОСОБА_5 в грудні 1996 року Фастівською районною державною адміністрацією в графі: «Зміни, які вносяться до сертифікату у зв'язку з передачею права на земельну частку (пай)» в частині запису від 26 лютого 2002 року, яким право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2

Визнано недійсним запис у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії КВ №0154923, що виданий на ім'я ОСОБА_4 в грудні 1996 року Фастівською районною державною адміністрацією в графі: «Зміни, які вносяться до сертифікату у зв'язку з передачею права на земельну частку (пай)» в частині запису від 24 грудня 2009 року, яким право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом майна ОСОБА_4, що було видане 4 грудня 2009 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за №2-3233 на ім'я ОСОБА_2 на 1/2 частку спадкового майна, яке складається із земельної частки (паю) землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» Малополовецької сільської Ради Фастівського району Київської області розміром 2,7 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) .

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 3/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: село Малополовецьке Фастівського району Київської області, вул. Червоноармійська, 107 і на 1/2 частину земельних ділянок площею 2,431 га та площею 2,601 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом, розташованих на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 і ОСОБА_4 право власності на 5/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і на 1/2 частину земельних ділянок площею 2,431 га та площею 2,601 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом, розташованих на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області.

Вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили .

Судом першої інстанції вірно не було взято до уваги посилання позивача на ту обставину, що йому та ОСОБА_3 належить по 1/2 частині земельної ділянки (паю) в загальному розмірі 2,7 га, яка належала ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину та про те, що за рішенням апеляційного суду Київської області від 4 квітня 2011 року єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 визнано його, оскільки свідоцтво про право на спадщину визнане недійсним, а також скасоване саме рішення від 4 квітня 2011 року.

Судом вірно взято до уваги твердження 3-ї особи ОСОБА_3 про те, що відповідачі по справі, до яких пред'явлено позов, не мають жодного права на земельні ділянки на підставі оскаржуваного державного акту, оскільки державний акт належав померлій ОСОБА_4 і тому вимога повинна була звернена саме до неї, а відповідачі не є особами, які мають відповідати за даним позовом.

Крім того, позивачем не надав доказів того, які саме його права чи інтереси порушено діями відповідачів та яким чином. ОСОБА_4 правомірно отримала оскаржуваний Державний акт та розпоряджалась належною їй на підставі даного Державного акту земельною ділянкою, оскільки укладала договори оренди, і дана обставина також встановлена судовим рішенням та не підлягає доказуванню.

Оспорюваний державний акт було видано 30 березня 2001 року, тобто під час дії Земельного кодексу України в редакції від 18 грудня 1990 року

Виходячи з положень ст.22 ЗК України 1990 року «Право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документу, що посвідчує це право».

Згідно технічної документації із виготовлення державного акту вбачається, що ОСОБА_4 особисто підписувала акт встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Цим підтверджується правомірність отримання державного акту ОСОБА_4, оскільки вимоги, чинні на час видачі державного акту, дотримані.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до пункту «а» ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 152 Земельного кодексу України встановлені способи захисту порушеного цивільного права та права на землю. Водночас, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування його реєстрації, за наявності чинного правового акту, на підставі якого він видавався, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Згідно ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, суд вірно звернув увагу на те, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, а тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видавався оспорюваний державний акт.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що особисте право на державний акт на право приватної власності на землю припинилось у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 і таким чином жодне право позивача не порушено оскаржуваним державним актом і позов подано до осіб, які не відповідають за правами оскаржуваного державного акту.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю відмовлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 5 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Касьяненко Л.І.