Справа № 2-1514/11

Провадження № 22ц/779/1615/2013

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Максимюк Р.Ю.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.

суддів: Проскурницького П.І., Шалаути Г.І.

секретаря Турів О.М.,

з участю апелянта - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2011 року ОСОБА_3 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - будинковолодіння АДРЕСА_1. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті ОСОБА_4 в селищі Печеніжин Коломийського району відкрилась спадщина за заповітом, укладеним на її користь. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 звернулась в Коломийську міську державну нотаріальну контору. Однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, яким підтверджується належність зазначеного майна спадкодавцеві. У зв'язку з вищенаведеним ОСОБА_3 просила задовольнити її позов.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що він на момент смерті батька - ОСОБА_4 був непрацездатним, однак інвалідність була встановлена після смерті батька. Крім того вказує, що згідно довідки виданої Коломийським МБТІ право власності на спірне спадкове майно на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 не було зареєстровано. Тому вважає, що суд, вирішуючи питання про визнання права власності на спадкове майно, повинен був переконатись у законності спорудження спірного будинку та відсутності порушень архітектурних, протипожежних і санітарних норм при його будівництві. На думку апелянта, суд вирішуючи спір, не з'ясував даних обставин, у зв`язку з чим ухвалив незаконним рішення. Тому апелянт просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3

В засідання апеляційного суду позивачка - ОСОБА_3 не з'явилась з невідомих причин, хоч судове повідомлення їй було вручено у встановленому порядку завчасно. Отже, є правові підстави (ч.2 статті 305 ЦПК України) для розгляду справи у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав. Зазначив, що хворів він ще до смерті батька, однак третя група інвалідності йому була встановлена тільки 12.05.2012року. Вважає, що саме він має право на спадкування спірного будинку після смерті ОСОБА_4

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, який вимоги скарги підтримав, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючі позов ОСОБА_3 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на спірний будинок, суд першої інстанції виходив з того, що право спадкування названого майна у позивачки виникло на підставі заповіту ОСОБА_4, складеного і посвідченого 29.03.2010року. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він підтверджується матеріалами справи. Зокрема, дійсність згаданого заповіту підтверджена рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.12.2012року, яке перебуває в законній силі (копія рішення - а.с.79-81).

Посилання ОСОБА_2 на те, що спадкувати спірний будинок вправі саме він, а не його тітка - ОСОБА_3, є безпідставними. За наявності названого заповіту батька, ОСОБА_2 вправі би був згідно ч.1 ст.1241 ЦК України претендувати на обов'язкову частку у спадщині за умови, якби він був непрацездатним на час смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, із змісту пенсійного посвідчення, оглянутого апеляційним судом, вбачається, що третя група інвалідності ОСОБА_2 встановлена тільки 12.05.2012року. Твердження апелянта про те, що він хворів ще за життя батька, в даному випадку правового значення не мають.

Посилання апелянта на те, що суд не перевірив дотримання законодавства України при спорудженні спірного будинку, не може бути прийняте до уваги, оскільки ніяких об'єктивних документальних відомостей, які б давали підставу вважати, що спадковий будинок збудовано спадкодавцями самовільно або з відхиленням від державних будівельних норм та правил, немає.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення в даній справі судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: П.І. Проскурніцький

Г.І. Шалаута