ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.06.13р. Справа № 904/2676/13
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 12 694 грн. 08 коп.
Суддя Подобєд І.М.
при секретарі судового засідання - помічнику судді Цьока М.Ю.
Представники:
від позивача - Русанова В.В. - юрисконсульт, довіреність №30 від 01.01.2013р.
від відповідача - Зеркін А.С. - представник, довіреність № 12/81 від 02.01.2013р.
СУТЬ СПОРУ:
ДП "Придніпровська залізниця" звернулося у квітні 2013 року із позовом до ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 12694,08 грн. плати за користування порожніми вагонами, які направлялись на адресу відповідача як вантаж, але були затримані на проміжних станціях у зв'язку із зайнятістю колій на станції призначення з вини одержувача цього вантажу.
ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на позов вказує, що позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, а тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами, передбачені ст. 119 Статуту залізниці України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем - Державним підприємством «Придніпровська залізниця» та відповідачем - Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" був укладений договір №ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч від 21.09.2012р. "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", який визначає порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі ст.21 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.71 Статуту залізниць України.
У жовтні 2012 року позивачем були прийняті до перевезення на адресу відповідача порожні вагони власності ТОВ "Енерготранс", які прямували за залізничними накладними №52750312 від 01.10.2012р. і №52750346 від 01.10.2012р., та мали бути доставлені на станцію Терни.
Однак на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, вказані у зазначених вище накладних вагони були затримані залізницею по наказах № 417 від 01.10.2012р. та №424 від 02.10.2012р. через зайнятість колій на станції призначення Терни вагонами, що раніше надійшли на адресу відповідача, але не були прийняті відповідачем на свою під'їзну колію, що підтверджується актами загальної форми про затримку вагонів форми ГУ-23а № 33 від 01.10.2012р. та № 20 від 02.10.2012р.
Так у пунктах 9 та 10 Правил користування вагонами встановлено порядок і умови обліку затримки вагонів на підходах до станції призначення, згідно з яким:
- про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ;
- облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).
Станціями затримки Савро та Жовті Води-1, у порядку передбаченому п.п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, було складено, а станцією призначення Терни вчасно вручено представникам комбінату повідомлення про затримку цих вагонів.
Зайнятість приймально-відправних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005р. № 5076, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Інформація про акти загальної форми ГУ-23, які були складені про несвоєчасне забирання відповідачем вантажу, що надійшов на його адресу, з колій станції Терни за весь період затримки вагонів по наказах № 417, № 424 наведена в таблиці № 1, яка є в матеріалах судової справи.
Як вбачається зі змісту вказаних вище актів загальної форми, на момент надання наказів № 417, № 424 про затримку вагонів, на станції Терни була лише 1 вільна колія для обгону локомотивів, інші колії зайняті, тому заперечення відповідача у відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 05109475, що ПАТ "Північний ГЗК" був готовий прийняти дані вагони на під'їзну колію суд відхиляє як безпідставні, оскільки залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення, бо на інших коліях знаходилися вагони, які своєчасно не вивозилися комбінатом на свою під'їзну колію і ці факти засвідчені в актах загальної форми ГУ-23, які підписані відповідальними працівниками ПАТ "Північний ГЗК" без заперечень.
На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (стаття 6 Статуту залізниць України).
Відповідно до положень ст.ст. 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України та пунктів 6, 7, 13, 15 умов вищевказаного договору, відповідач, як одержувач вантажу, зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
Так, відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 125 Статуту залізниць України визначено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за первинними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагону (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт, тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у п.14 розділу 2 Тарифного керівництва 1.
Отже, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.
До того ж, пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів.
Таким чином, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці.
Як встановлює стаття 42 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони можуть подаватися без попереднього повідомлення.
В підпункті 4.1 пункту 4 Правил обслуговування під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 875/5096, визначений порядок подачі та забирання вагонів, згідно з яких подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу.
В пункті 5 договору № ПР/М-12-2/14 - 1438 НЮдч від 21.09.2012р. зазначено, що власні вагони здаються на під'їзну колію за повідомленнями з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.
Як вказує позивач, про прибуття вантажу "порожні власні вагони" одержувач був повідомлений, а фактично ці вагони передавалися на під'їзну колію після повідомлення відповідального працівника відповідача про готовність їх до забирання. Такий порядок встановлений п. 8 вищезазначеного договору № ПР/М-12-2/14 - 1438 НЮдч від 21.09.2012р., але він порушується працівниками власника під'їзної колії, так як такі повідомлення передаються ними тільки по телефону без письмового підтвердження.
В пункті 13 Договору № ПР/М-12-2/14 - 1438 НЮдч від 21.09.2012р. сторонами цього договору обумовлено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів, згідно Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України.
Отже, суд вважає доведеним позивачем належними доказами факт наявності у нього підстав для нарахування відповідачу плати за користування зазначеними вагонами.
Пунктом 2.1 Розділу III Тарифного керівництва № 1 визначено: "Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу.
Як підтверджено матеріалами справи, у відповідності до всіх перелічених вимог на станціях затримки Савро, Жовті Води-1 та призначення Терни були оформлені відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23 на підставі яких позивачем розрахована плата (розрахунок суми позову в матеріалах справи) за користування спірними вагонами по відомості форми ГУ-46 № 05109475 в сумі 12694,08 грн., в т.ч. ПДВ 2115,68 грн., яка мала бути у добровільному порядку сплачена на його користь відповідачем.
Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Однак, як встановлено судом із вищенаведених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки як одержувача вантажу, передбачені умовами вищевказаного договору та положеннями законодавства, яке регулює залізничні перевезення, відповідної плати за користування вагонами у добровільному порядку не сплатив, а відтак порушив майнові інтереси позивача.
В силу приписів ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, зокрема шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
На підставі викладеного суд доходить, що позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 12694,08 грн. плати за користування вагонами - є законними і обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід повністю покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" суму 12694 грн. 08 коп. основного боргу, 1720 грн. 50 коп. витрат на судовий збір.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 24.06.2013р.