Справа №1819/6860/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Яковенко Василь Володимирович

Номер провадження 11-кп/788/84/13 Суддя-доповідач - Безверхий О. М.

Категорія - Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,

при секретарі судового засідання -Сокол О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12012200110000042 від 24 листопада 2012 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 квітня 2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Паливода Л.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

потерпілої - ОСОБА_4

представника потерпілої - ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3, в якій він не погоджується з обвинуваченням щодо нього та просить дослідити надати ним докази і скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 125 КК України і призначено йому покарання за ч.1 ст. 125 КК України - 160 годин громадських робіт, за ч.1 ст. 122 КК України - один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1267,88 грн. майнової шкоди, 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 3000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 посилається на невідповідність вироку суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушення кримінального процесуального закону, а саме: суд, призначаючи йому покарання, не встановив обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема не вказав про те, що його дружина ОСОБА_6 вагітна, а він знаходиться на обліку Шосткинського міськрайцентру зайнятості Міністерства праці. Крім того, на думку обвинуваченого, суд не довів його вину в скоєнні вищевказаних злочинів. При цьому вказує на те, що потерпіла ОСОБА_4 в своїх первісних показаннях не вказувала про її побиття, а вже після вступу в справу адвоката змінила їх та добавила, що він бив її руками та ногами. Також зазначає, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на показання яких посилається суд, є близькими друзями потерпілої, а останній - її чоловіком. Звертає увагу і на те, що ОСОБА_4 одночасно знаходилась на лікуванні з 19 жовтня 2012 року у лікаря ортопеда- травматолога, з 23 жовтня 2012 р. - у хірурга і в цей же час перебувала на стаціонарному лікуванні терапевтичного відділення Шосткинської ЦРЛ. Також не погоджується зі стягненням з нього на користь ОСОБА_4 майнової шкоди в сумі 1267,88 грн., посилаючись на те, що суд не перевірив законність касових та товарних чеків і зв'язок між призначеннями лікарів і тих касових та товарних чеків наданих потерпілою. Просить дослідити в с судовому засіданні вказані ним докази та скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Від потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_5 надійшли заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 з проханням про залишення цієї скарги без задоволення.

Як встановив суд, ввечері 18 жовтня 2012 року ОСОБА_3, знаходячись біля свого будинку по вул.. Садова в смт Вороніж, під час сварки з ОСОБА_4, яка відбулась на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останній удар ногою в область правової частини грудної клітини, від чого вона впала на асфальтне покриття дороги на лівий бік. В результаті цих діянь ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості з ознакою тривалого розладу здоров'я у вигляді перелому 6-го ребра з правого боку та закритого перелому лівої човноподібної кістки лівого зап'ястка.

Після цього, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11, який став заступатися за ОСОБА_4, ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком в область перенісся, від чого ОСОБА_11 впав на землю. Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_11, який лежав на землі, один удар ногою в область нирок з правого боку, а інший - в область лівої брови, в результаті чого завдав останньому легкі тілесні ушкодження.

Заслухавши суддю - доповідача про зміст оскарженого вироку суду та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї учасників судового провадження, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримку своїх апеляційних вимог, думку прокурора Паливода Л.В. про часткову ґрунтовність апеляційної скарги та наявність підстав для перекваліфікації злочину зі ст. 122 ч.1 на ст. 128 КК України з призначенням покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, а на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів - теж у вигляді 240 годин громадських робіт, пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_5 на підтримку вироку суду, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, а також перевіривши матеріали судового провадження у зіставленні з наведеним обґрунтуванням апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вказана скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З кримінального провадження видно, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою винуватість згідно обвинувального акту та показав, що в ході сварки ОСОБА_4 нанесла рукою йому удар по обличчю, а потім з ним почав сваритися ОСОБА_11, й вони схватили один одного за одяг, але ОСОБА_7 і ОСОБА_9 відтягнули його. Після цього ОСОБА_4 підскользнулася і спиною упала на землю, а ОСОБА_11 упав обличчям на грязьову поверхню, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння. Тоді він ногою пнув ОСОБА_11 по сідницях, після чого сварка припинилась.

Незважаючи на такі показання обвинуваченого ОСОБА_3 його винуватість , на думку колегії суддів, була повністю доведена по епізоду діянь проти потерпілого ОСОБА_11 та частково - по обвинуваченню стосовно потерпілої ОСОБА_4

Так, факт спричинення ОСОБА_3 умисно потерпілому ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень при описаних у вироку обставинах повністю був доведений, крім пояснень цього потерпілого, також показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та висновком судово - медичного експерта № 413Д. Суд правильно кваліфікував вказані злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 125 ч.1 КК України.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні діянь проти потерпілої ОСОБА_4, то дослідивши під час судового розгляду докази, які були покладені в основу вироку, суд між тим не дав їм належної оцінки, а тому не зовсім вірно встановив фактичні обставини скоєного діяння та його юридичну кваліфікацію.

Згідно вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зі ст. 370 КПК України слідує, що судове рішення ( вирок) повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясовних обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів діяння, статті кримінального закону, що передбачає відповідальність обвинуваченого за злочин, у вчиненні якого він визнається винним, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо є підстави для прийняття таких рішень тощо.

З показань потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачалось, що під час сварки ОСОБА_3 спочатку правою рукою ударив її в плече, від чого вона похитнулася, а потім ногою наніс їй удар у праву частину грудної клітини, після чого вона упала лівим боком тулуба на дорогу.

Однак, інші особи, які були на місці події, а саме потерпілий ОСОБА_11, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в засіданні суду підтвердили тільки факт падіння потерпілої ОСОБА_4 на дорогу під час конфлікту з ОСОБА_3, але не засвідчили нанесення останнім перед цим удару саме ногою потерпілій в область грудної клітини.

За показаннями в судовому засіданні свідків - лікарів ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 слідує, що ОСОБА_4 на черговому медичному прийомі вже 23 жовтня 2012 року вперше поскаржилась на болі в грудній клітині, але ренгено-логічний знімок переломів не показав, а тільки 7 листопада 2012 р. після здійснення повторного ренгенознімку у неї був виявлений перелом 6-го ребра з правого боку.

З акту судово- медичного обстеження № 351 видно, що 19 жовтня 2012 року при обстеженні експертом ОСОБА_4 пояснила, що 18 жовтня 2012 р. під час конфлікту ОСОБА_3 рукою наніс удар їй в область плеча та держачи за одежу, « кинув» на асфальтне покриття.

Із дослідженого в судовому засіданні висновку судово- медичного експерта № 413 та показань експерта ОСОБА_15 в суді вбачається, що при відсутності спершу скарг потерпілої на болі в області грудної клітини справа, інформації про нанесення удару в цю область тіла нападником і самих тілесних ушкоджень у цій частині грудної клітини при суд медобстеженні 19 жовтня 2012 р., встановити точну дату одержання ОСОБА_4 тілесного ушкодження у виді перелому 6-го ребра справа неможливо, а тому вказане тілесне ушкодження не приймається до уваги при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою 18 жовтня 2012 р.

Отже, на думку колегії суддів ті докази, які були досліджені судом і покладені в основу висновків суду у вироку про доведеність нанесення удару ногою в область правої частини грудної клітини і умисного спричинення обвинуваченим потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження у виді перелому 6-го ребра справа, були вочевидь недостатніми для прийняття судового рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні таких злочинних дій,а тому це обвинувачення, визнане судом доведеним, підлягає виключенню з вироку як не доведене, виходячи з положень ст. 62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Юридична кваліфікація решти злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 122 ч.1 КК України за сформульованим у вироку обвинуваченням, визнаним судом доведеним, є також неправильною.

Із досліджених обставин кримінального провадження та аналізу оцінених доказів з очевидністю вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 упала на дорогу саме від поштовху ОСОБА_3 і тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої човноподібної кістки лівого зап'ястка, віднесене за класифікацією до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вона отримала в результаті такого падіння.

Для обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України було необхідним встановити, що він, вчиняючи вказані протиправні дії, мав умисел й спричинити потерпілій саме середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Однак зі справи видно, що передбаченням ОСОБА_3 не охоплювалось те, що потерпіла ОСОБА_4 при падінні отримає середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої човноподібної кістки лівого зап'ястка.

З цього слідує, що психічне ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого ним діяння та його наслідків було виражене у формі необережності у виді злочинної недбалості, оскільки він не передбачав можливість настання вказаних суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Тому, колегія суддів у зазначеній частині перекваліфіковує злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_3 з ч.1 ст. 122 на ст. 128 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину, що пом'якшує покарання, а саме вагітність його дружини ОСОБА_6

Решту доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3, у тому числі й щодо вирішення цивільного позову, колегія суддів знаходить безгрунтовними.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 квітня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - змінити.

Виключити з вироку із сформульованого обвинувачення за ч.1 ст. 122 КК України за недоведеністю вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 діяння, полягаючого у заподіянні умисно потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження у виді перелому 6-го ребра з правого боку.

Перекваліфікувати злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_3 зі ст. 122 ч.1 КК України ( по епізоду спричинення умисно середньої тяжкості тілесного ушкодження у виді закритого перелому лівої човноподібної кістки лівого зап'ястка) на ст. 128 КК України з призначенням йому покарання за цей злочин у виді 240 годин громадських робіт.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів , передбачених ст.ст. 125 ч.1, 128 КК України, обвинуваченому ОСОБА_3 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 240 годин громадських робіт.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Філонова Ю. О. Рунов В. Ю.