Справа № 2-1617-2007 Головуючий у І інстанції Маркова О.М.
Провадження № 22-ц/780/3358/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 1 08.07.2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
4 липня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Гаражного кооперативу «Політ» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київскої області про визнання права власності на нежитлову будівлю, забетонований майданчик та фундамент,-
в с т а н о в и л а:
У грудні 2006 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнили і мотивували тим, що вони перебувають із 1996 року у шлюбі і є членами гаражно-будівельного кооперативу «Політ», що розташований по АДРЕСА_1. Вказували, що в кооперативі вони побудували гаражі НОМЕР_1, НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4, НОМЕР_5 і асфальтобетонний майданчик перед гаражами. Вказували, що у 2003 році вони повністю внесли пайові внески до ГБК і згідно ст.15 Закону України «Про власність» набули права власності на споруди гаражів. У 2006 році вони вирішили вийти з кооперативу і провести відчуження гаражів, однак поскільки будівлі гаражів не узаконені і рахуються як незавершені будівництвом, то дане питання можливо вирішити лише в судовому порядку. У зв'язку із наведеним, просили визнати за ними право власності на нежитлову будівлю (гараж на 4 автомобілі) з підвальними приміщеннями, споруду бетонного майданчика площею 71,0 кв.м. та бетонований фундамент № 2, по АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 січня 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності в рівних долях на нежитлову будівлю гаражів НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5 загальною площею 282,6 кв.см літер «А», бетонований фундамент площею 11,53 кв.м. та бетонне замощення біля будівлі розміром 71 кв.м. в ГБК «Політ» по АДРЕСА_1.
Гаражний кооператив «Політ» як особа, яка не брала участь у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права і обов'язки, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обстаивн справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що поскільки позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повністю внесли пайові внески до гаражного кооперативу, то згідно ст.15 Закону України «Про власність» набули права власності на гаражі, однак не мають правового документу, який би підтверджував їх право власності, а відтак наявні передбачені законом підстави для визнання за позивачами права власності на будівлі гаражів, майданчик і фундамент.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки висновки суду не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Суд не звернув уваги на відсутність у справі доказів про сплату позивачами пайових внесків за гараж. Дані обставини є важливими для справи з огляду на те, що умовою виникнення права власності на гараж в гаражному кооперативі згідно ст.15 Закону України «Про власність» є сплата членом кооперативу пайового внеску.
Згідно роз'яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи виникає право власності на квартиру, дачу, гараж чи іншу будівлі.
У матеріалах справи відсутні як відомості про сплату позивачами пайового внеску, так і відомості про розмір пайового внеску, який визначений гаражним кооперативом і підлягає сплаті кожним із позивачів, а також дату сплати кожним із них внеску за свої гаражі, що свідчить про незаконність і необгрунтованість рішення.
Крім того, визнаючи за позивачами право власності на бетонований фундамент і бетонне замощення суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин. Зокрема суд не звернув уваги, що згідно ст.15 Закону України «Про власність» член гаражного кооперативу за повної сплати внесків набуває права власності лише на споруду гаража, а не на фундамент чи замощення.
Ухвалюючи рішення, суд визнав за позивачами право власності на будівлю гаражів НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5, бетонований фундамент та бетонне замощення у рівних долях, однак таке суперечить закону, бо обоє позивачів є членами гаражного кооперативу «Політ» і у їх користуванні перебувають окремі гаражі, що стверджується довідками кооперативу (а.с.19-20), а відтак кожен з них може набути права власності лише на гаражі, які перебувають у користуванні кожного з них та за які кожен сплатив пайові внески. В решті все вирішується при розподілі майна подружжя. Проте вимоги про розподіл майна не заявлялися.
Вирішуючи спір суд допустив порушення норм процесуального права, що потягло невірне вирішення справи. Суд залишив поза увагою, що позов про визнання права власності на будівлі гаражів заявлений до Фурсівської сільської ради, яка ніякого відношення до гаражів та їх будівництва не має, не претендує на будівлі гаражів чи їх частку, про що подала відповідну заяву до суду першої інстанції (а.с.35).
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а відповідачем у такій справі має бути особа, яка порушила чи оспорює права позивача.
Аналогічні роз'яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого поскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Суд уваги на наведені вимоги цивільного процесуального закону не звернув та не з'ясував чи порушені права позивачів з боку відповідача - Фурсівської сільської ради, та в чому полягає порушення їх прав. Наведене є важливим з огляду на те, що сільрада подала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи у її відсутність, вказавши, що що позов визнає і спір не зачіпає її прав.
Крім того, суд не врахував, що гаражі, право власності на які просять визнити за ними позивачі, знаходяться на території ГК «Політ» по АДРЕСА_1. В порушення вимог процесуального закону суд не вирішив питання про залучення до участі у справі цього кооперативу, який подав апеляційну скаргу на судове рішення, посилаючись на те, що рішенням порушуються його права, в тому числі право на земельну ділянку площею 2,7 га по АДРЕСА_1 на якій роташовані спірні гаражі і яка перебуває у користуванні кооперативу на підставі державного акту і у встановленому законом порядку у кооперативу не вилучалася (а.с.58-63).
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення, поскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3, пред'явивши позов до Фурсівської сільської ради, всупереч положенням ст.60 ЦПК України не надали доказів, що Фурсівська сільська рада порушила, не визнає чи оспорює їх права на гаражі у гаражному кооперативі «Політ» та в чому полягає порушення їх прав з боку сільської ради.
Представник сільської ради в судовому засідання підтвердив, що рада не порушувала прав позивачів.
Апелянт ГК «Політ», членами якого є позивачі і на земельній ділянці якого розміщені гаражі, що є предметом спору, і який заперечує проти визнання за позивачами права власності, не був залучений до участі у справі.
Посилання позивача ОСОБА_3 на те, що він та ОСОБА_2 є членами гаражно-будівельного-кооперативу «Політ», який не має відношення до гаражного кооперативу «Політ», що зареєстрований у 2002 році, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до наданого ГК «Політ» витягу із Статуту даний кооператив зареєстровано рішенням виконкому Білоцерківської міської ради Київської області УРСР № 200 від 26 червня 1991 року під назвою ГБК «Політ». Перереєстрація кооперативу відбулася на підставі рішення виконкому Білоцерківської міської ради від 24 грудня 2002 року у зв'язку із затвердженням загальними зборами членів кооперативу нової редакції Статуту, де вживаються назви кооперативу як гаражний кооператив, так і гаражно-будівельний кооператив. Юридична адреса кооперативу залишилася та ж, що й була раніше - АДРЕСА_1 Наведені обстаивни стверджуються рішенням виконкому та витягом із Статуту. Головою правління гаражного кооперативу «Політ» протягом тривалого часу є ОСОБА_4, який надав суду заяви ОСОБА_3 від 27 вересня 2001 року та від 22 липня 2005 року, де позивач просить прийняти його до членів гаражного кооперативу, що стверджується заявами позивачів.
За таких обставин позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не надали доказів, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований інший кооператив, а не ГК «Політ», членом якого вони є і куди сплачували внески.
Посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на те, що ГК «Політ» не має ніякого відношення до земельної ділянки, на якій розміщені спірні гаражі, спростовуються наявним у кооперативу державним актом на право користування землею площею 2,7 га по АДРЕСА_1.
Крім того, такі твердження позивачів спростовуються:
- довідкою відділу Держземагенства у Білоцерківському районі від 26 червня 2013 року про те, що станом на 1 червня 2013 року за ГК «Політ» рахується земельна ділянка площею 2,67 га;
- актом обстеження та обміру земельної ділянки комісією Фурсівської сільської ради від 1 квітня 2009 року, згідно якого встановлено, що гаражі позивачів розташовані на земельній ділянці ГК «Політ» площею 0,0205 га;
- заявою ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 15 грудня 2008 року, де вони просять ГК «Політ» дати згоду на передачу їм в оренду ділянки під гаражами площею 305 кв.м. за рахунок гаражного кооперативу з огляду на те, що дана ділянка згідно державного акту перебуває у його користуванні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу «Політ» задоволити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 січня 2007 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київскої області про визнання права власності на нежитлову будівлю, забетонований майданчик та фундамент.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий :
Судді :