Судове рішення #308
16/442

донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України


  01.06.2006 р.                                                                        справа №  16/442

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

  Гези  Т.Д.

  Акулової  Н.В.  , Української  Р.М.   




за участю  

представників сторін:                                                                             

від позивача:

Шмельов М.М., довіреність №49юр-31 від 29.05.2006р., представник ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" м. Кременчук Полтавської області

від відповідача:

Дударь Є.В., довіреність №250-71 Д від 27.12.2005р., представник ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" м. Маріуполь Донецької області


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" м. Маріуполь Донецької області


на рішення господарського суду


Донецької області

від

13.02.2006 року

у справі

№16/442 (суддя Манжур В.В.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" м. Кременчук Полтавської області

до


Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" м. Маріуполь Донецької області

про

стягнення суми пені - 50 413 грн. 67 коп. та 3% річних -  9 501 грн. 59 коп.


В С Т А Н О В И В:


          Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.2006р. по справі № 16/442 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук Полтавської області (далі по тексту - ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук) до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту –                     ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь) задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь на користь ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук –9 093 грн.  58 коп. –3% річних, 90 грн. 93 коп. –витрати по сплаті держмита і 64 грн. 28 коп. –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Стосовно стягнення штрафних санкцій (пені) відмовлено. У задоволенні зустрічного позову                    ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь до   ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук про стягнення                 4 733 грн. 40 коп. –неустойки (пені ) відмовлено.

Рішення суду щодо позовної заяви мотивоване тим, що договором                  №76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р. штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання не передбачені, позивачем невірно застосована норма Закону (ст. 549 ЦК України), тому суд відмовив позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені.

Згідно зі ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних у сумі 9 093 грн.                         58 коп. (уточнення №1-122юр від 21.12.2005р.), розрахунок яких є ґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.   

Рішення суду щодо зустрічної позовної заяви мотивоване тим, що позивачем по зустрічному позову невірно застосована норма                              ст.883 ЦК України, оскільки дана стаття передбачає відповідальність у вигляді неустойки до договору підряду, а предметом спору є договір поставки                      №76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р. Предметом договору   №76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р. є не грошове зобов’язання, а матеріальне зобов’язання –поставка товару (колесних пар РУ 1-Ш-950 А). Пунктом 9.2. даного договору передбачено застосування штрафної санкції (пені) за порушення строків поставки товару. Ствердження п. 9.2. договору є порушенням норм закону, а саме ст. 549 ЦК України. На підставі зазначеного, вимоги позивача по зустрічному позову ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук про стягнення неустойки (пені) за порушення строків поставки в сумі 4 733 грн. 40 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

До Донецького апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування”                             м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006р. по справі № 16/442, в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006р. по справі №16/442                у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог                                 ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь до                ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук та прийняти нове рішення, яким витлумачити зміст угоди (п. 9.2. договору № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р.) і стягнути з ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”          м. Кременчук неустойку у розмірі 4 733 грн. 40 коп., державне мито у розмірі 102 грн. та 51 грн., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006р. по справі №16/442 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не були розглянуті його вимоги про тлумачення змісту угоди (п. 9.2. договору                      № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р.), що є порушенням ст. ст. 22, 84 ГПК України.

Скаржник вказує на те, що при укладанні договору № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р. позивач та відповідач передбачили відповідальність позивача за порушення строків поставки у вигляді пені у розмірі 0,1%  від суми простроченої продукції за кожен день прострочки.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що при наявності двох норм закону (ст. 549 ЦК України та ст. 231 ГК України), регулюючих один правочин (договір), застосовуватись повинна спеціальна норма закону –Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що відповідно до ст. 231 ГК України пеня стягується за невиконання любого зобов’язання, а не тільки грошового.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук просить рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006р. від 16/442 в частині відмови ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь у стягненні з ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук неустойки за прострочку поставки продукції залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь –без задоволення.

Позивач - ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук посилається на те, що твердження відповідача про те, що господарським судом Донецької області у прийнятому рішенні від 13.02.2006р. було допущено порушення норм матеріального права та не було розтлумачено зміст правочину у п. 9.2. Договору не відповідає дійсності, у зв’язку з тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції обґрунтував  відмову відповідачу у задоволенні його позовних вимог по зустрічній позовній заяві.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Позивач - ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук   звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до               ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь про стягнення суми пені –50 413 грн. 63 коп. та 3% річних –9 501 грн. 59 коп.

21.12.2005р. позивач надав до господарського суду Донецької області  заяву про уточнення позовних вимог в якій просив стягнути з відповідача суму пені –47 922 грн. 69 коп. і 3% річних –9 093 грн. 58 коп. відповідно до п. 9.1. договору № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р. та ст. ст. 559,                                 625 ЦК України, у зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання та користуванням чужими коштами.

21.12.2005р. ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування”             м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”                м. Кременчук про стягнення неустойки за прострочення поставки продукції у сумі 4 773 грн. 40 коп. відповідно до п. 9.2. договору № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р. за порушення строків поставки.

13.12.2005р. відповідач - ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування”  м. Маріуполь надав до господарського суду Донецької області зміни та доповнення до зустрічного позову, якими просив прийняти рішення про тлумачення змісту угоди (п. 9.2. договору № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р.) та стягнути з ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук неустойку за прострочення поставки продукції у сумі 4 773 грн. 40 коп.

13.02.2006р. господарським судом Донецької області прийнято рішення, яке оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається , що 16.02.2004р. між ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук (Постачальник) та                                       ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь (Покупець) було укладено договір №76 04/010 681/11-92юр, відповідно до умов якого Покупець зобов’язується поставити комплектуючі колесної пари та оплатити виготовлення, а Постачальник виготовити та поставити у квітні –травні 2004р. колесні пари РУ-1-Ш-950А з буксою.

16.06.2005р. між ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”                                 м. Кременчук (Постачальник) та ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь (Покупець) була укладена додаткова угода         №6 до договору №76 04/010 681/11-92юр від 16.02.2004р.  

Відповідно до п. 1  додаткової угоди №6  від 16.05.2005р. до Договору Постачальник зобов’язується поставити у строк до 20.06.2005р., а Покупець оплатити до 23.06.2005р. 230 колесних пар РУ-1-Ш-950А за ціною                   14 700 грн. з ПДВ за одиницю на загальну суму 3 381 000 грн.

Пункт 9.2. договору №76 04/010 681/11-92юр від 16.02.2004р. передбачає, що за порушення строків поставки Постачальник оплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої продукції за кожен день прострочки, але не більш 3%.

          Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

          З матеріалів справи вбачається, що п. 9.2. договору №76 04/010 681/11-92юр від 16.02.2004р. не відповідає вимогам діючого законодавства, тому що у ньому передбачено нарахування пені за порушення строків поставки, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання відповідно до норм цивільного законодавства України.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції повинен був по вказаним зобов’язанням (п.9.2. договору №76 04/010 681/11-92юр від 16.02.2004р.) застосовувати ст. 231 ГК України, на яку він також посилався у зустрічному позові, не приймається судовою колегією з наступних підстав.

          Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач зустрічного позову не довів відповідними доказами, що він як суб’єкт господарювання належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

          Відповідно до ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

          Як вбачається з довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.04.2005р. №002/2357 (а.с. 43)  та від 23.03.2005р. №7-22-217 (а.с. 80) форма власності у позивача та відповідача – приватна.

          Посилання заявника апеляційної скарги на те, що підставою для стягнення пені за прострочку поставки по зустрічному позову є ст. 231 ГК України, яка передбачає відповідальність сторін у вигляді пені за порушення всіх зобов’язань, а не тільки грошових є безпідставним, тому як вказана норма не може бути застосована до правовідносин між сторонами з  вищевикладених підстав.

          Вимога заявника апеляційної скарги щодо прийняття нового рішення, яким витлумачити зміст угоди (п. 9.2. договору № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р.) не може бути розглянута з наступних підстав.

          Стаття 91 ГПК України передбачає, що сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

          По даній справі рішення місцевим господарським судом щодо вимоги позивача по зустрічному позову про тлумачення п. 9.2. договору № 76 04/010 681/11-92юр від 16.04.2004р. не приймалося у зв’язку з чим вищевказана вимога заявника апеляційної скарги не може бути розглянута апеляційною інстанцією.

          Відповідно до ст. 88 ГПК України  господарський суд має право за заявою сторони або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

          Додаткове рішення може бути оскаржено в установленому порядку.  

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що прийняте рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006р. у справі                             № 16/442 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду  першої інстанції з розглянутих позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -


П О С Т А Н О В И В:


          Рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006р. по справі № 16/442 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.



Головуючий          Т.Д.  Геза


Судді:          Н.В.  Акулова


          Р.М.  Українська


          





























                              Надруковано: 5 прим.

                              1. позивачу

                              2. відповідачу

                              3. у справу

                              4. господарському суду

                                                                                                                                                 5. апеляційному суду

  • Номер:
  • Опис: стягнення боргу 52 239,14 грн
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 16/442
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Геза Т.Д.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.10.2010
  • Дата етапу: 14.12.2010
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація