АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7600/13 Справа № 185/3199/13 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В.М. Доповідач - Григорченко Е.І.
Категорія 51
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Григорченка Е.І.
Суддів: Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі судового засідання: Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2013 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є юридичною особою та в своїй діяльності керується Статутом, затвердженим установчими зборами Засновників ТОВ «Шахтар-Агро» протоколом б/н від 16.05.2007 року, з проведенням відповідної державної реєстрації 18.05.2007 року.
Відповідно до п. 1.4 Статуту засновниками та учасниками Товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЦІС» та ВАТ «Павлоградвугілля», яке змінило назву на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а відповідно до п.п. 18.1,18.8.1. виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю є директор, який наймає та звільняє працівників Товариства, вирішує питання організації та оплати їх праці відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до електронної переписки, засновником підприємства ДТЕК 22.11.20012 року на адресу ТОВ «Шахтар-Агро» було направлено листа щодо виключення восьми посад зі штатного розкладу підприємства.
Відповідно до наказу № 239 від 30.11.2012 року про внесення змін в штатний розклад та скорочення чисельності робітників ТОВ «Шахтар-Агро»,
у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ТОВ «Шахтар-Агро», проведення заходів стосовно оптимізації чисельності, приведення штатного розкладу керівників, спеціалістів, службовців та робітників у відповідності до об'ємів виконуваних робіт директором підприємства наказано виключити із штатного розкладу з 01.01.2013 року восьми посад, в тому числі посаду головного економіста, про що 02.01.2013 року підприємство звітувало державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
У зв'язку з цим відповідно до наказу № 48-К від 18.03.2013 року ОСОБА_2, як головного економіста, було звільнено за скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно акту від 18.12.2012 року, складеного комісією ТОВ «Шахтар-Агро», ОСОБА_2 була ознайомлена з наказом про скорочення посади головного економіста, з попередженням про її майбутнє вивільнення, але відмовилась від підпису про її ознайомлення.
Відповідно штатного розкладу по підприємству станом на 01.01.2013 року в складі планово-економічної служби підприємства в наявності залишилась посада провідного економіста, а посада головного економіста була скорочена.
В судовому засіданні не заперечувався факт відсутності вакантної посади, яка б відповідала бажанню та професійної кваліфікації позивачки.
Відповідно до протоколу № 7 від 04.03.2013 року засідання профспілкової організації ТОВ «Шахтар-Агро» було постановлено надати згоду на звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що при звільненні позивача не були порушені вимоги трудового законодавства, тому відмовив у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та зміни рішення суду з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. ст. 40, 42, 43, 49-2, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки при звільненні позивача трудове законодавство не було порушено.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, що суд не застосував ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до штатного розпису на підприємстві була лише одна штатна одиниця головного економіста, яку займала позивач.
За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з ч. 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 6 листопада 1992 року, з наступними змінами, при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Оспорюючи своє звільнення, позивач посилався на те, що вона має переважне право на залишення на роботі в порівнянні з ведучим економістом, який маючи більш низьку кваліфікацію, був залишений на роботі.
Але оскільки проводилось скорочення саме посади головного екноміста, а не просто економіста, суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача про необхідність звільнення за скороченням ведучого економіста.
Доводи, приведені в апеляційні скарзі, що наказ № 239 від 30.11.2012 року виданий з порушення законодавства, так як підстав для скорочення її посади не існувало, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки судом першої інстанції встановлено, що дійсно у відповідача мало місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності працівників /а.с. 7/.
Посилання апелянта на те, що при її звільненні не було отримано належним чином згоди на це профкому, не може бути прийнято до уваги, оскільки така згода була надана профкомом ТОВ "Шахтар-Агро" 04.03.2013 року /а.с. 12-13/.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, що відповідач при звільненні не запропонував їй вакантні посади тракториста, водія, маляра-штукатура тощо, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки за змістом ст. 492 КЗпП України працівникові має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності такої - інша наявна робота.
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач не була згодна із звільненням та претендувала лише на посаду ведучого економіста.
Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: