ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2013 року Справа № 5011-19/15448-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачаАндрощук Э.К. дов. від 01.02.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"
на постановувід 09.04.2013 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 5011-19/15448-2012 господарського суду міста Києва
за позовомПриватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
до доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит "
простягнення 2201,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит " про стягнення 2201,60 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов'язань щодо забезпечення схоронності вантажу під час його транспортування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року (суддя Шаптала Є.Ю.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит " на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 2201,60 грн. - вартості недостачі вугілля, 1609,50 грн. - судового збору. У позові до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" звільнити.
Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме статтей 110, 113 Статуту залізниць України, статтей 909 Цивільного кодексу України.
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.05.2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" залишити без задоволення.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача 1, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Тера" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо", (далі - покупець, позивач) був укладений Договір поставки №1-1 (1.107), згідно якого постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.2.1 Договору вугілля поставляється на умовах "FCA - станція відправлення" відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням умов, положень та зауважень, які містяться у цьому Договорі.
Пунктом 2.3 Договору поставки передбачено, що вугілля поставляється партіями залізничним транспортом у справних напіввагонах навалом. Мінімальна партія відвантаження - один напіввагон.
При цьому, згідно п.4.1 Договору поставка вугілля здійснюється на умовах 100% його попередньої оплати покупцем.
На виконання умов вказаного Договору, позивач - ПрАТ "Вінницяоблпаливо" перерахувало на розрахунковий рахунок постачальника - ТОВ "Торгівельна фірма "Тера" грошові кошти у розмірі 115 000,00 грн. в якості попередньої оплати за поставку вугілля, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №20090 від 30.05.2012 року (а.с.16).
25.05.2012 року по залізничній накладній № 52473758 (а.с.13), напіввагон №66114984, на адресу Могилів-Подільського паливного складу Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" було відвантажено 69 тон вугілля антрацит марки АМ.
При слідуванні вагонів №66114984 за призначенням вони були затримані на станції Знам'янка на підставі актів загальної форми №№ 17455, 17467 від 28.05.2012р., для комісійного переважування. Під час переважування було встановлено недостачу товару у кількості 3 100 кг, про що складено комерційний акт АА № 022376/391/13 від 29.05.2012р. (а.с.14).
При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено, вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційних актів АА №022376/391/13 від 29.05.2012р.
Заявляючи позовні вимоги про відшкодування збитків до обох відповідачів - перевізника - ДТГО "Південно-Західна залізниця" та вантажовідправника - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", позивач вказував, що виявлена нестача вантажу могла виникнути як з вини перевізника, так і з вини вантажовідправника.
Задовольняючи позовні вимоги до ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" суди виходили з того, що згідно статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Судами встановлено, що нестача вантажу зумовлена його недовантаженням вантажовідправником, що останнім не спростовано.
Згідно статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 111 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць) встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу підчас перевезення (п."а"), при цьому згідно частини 3 статті 308 Господарського кодексу України та статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року у справі № 5011-19/15448-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач