ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5011-2/18085-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаЗалерцова М.О., представник за дов. від 1.07.2013р.

відповідачаЧерепанського А.О., директор витяг з протоколу від 30.05.2012р. Сенчила В.В., представник за дов. від 8.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на постановувід 16.04.2013 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 5011-2/18085-2012 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

доЖитлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5"

простягнення 465 030,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 465 030,28 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, з яких: 428 897,04 грн. - основного боргу, 18 026,13 грн. - інфляційних втрат, 15 707,47 грн. - 3% річних та 2 399,64 грн. - пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 99 576,55 грн. основного боргу, 13 542,41 грн. інфляційних втрат, 7 971,58 грн. 3% річних, 7 538,98 грн. пені та відповідні судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року (головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), рішення місцевого суду змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" (м. Київ, вул. Драйзера, 11; ідентифікаційний код 22934602) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 99 576,55 грн. основної заборгованості, 3 392,43 грн. інфляційних, 3 623,67 грн. 3% річних, 1 513,57 грн. та 2 100,92 грн. судового збору."

В решті рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою № 160 від 30.04.2013 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року в частині відмови у стягненні з відповідача коштів у розмірі 356 924,06 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 43 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190, затв. Наказом Міністерство з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року № 37.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 25.04.2000 року між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач, постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено договір № 7948/4-13 на постачання питної води та приймання стічних вод (каналізаційних стоків) через приєднані мережі (т. 1, а.с. 11-12).

За умовами договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а відповідач - оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 року (пункт 1.1. договору).

Кількість поданої води, згідно з умовами договору, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника, спільно з представником абонента (пункт 3.1. договору).

Згідно пункту 3.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Приписами пунктів 3.6. - 3.7. договору сторонами встановлено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 5.1. договору).

Звертаючись із позовом позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 7948/4-13 від 25.04.2000 року, за період з 01.01.2007 року по 31.08. 2012 року в сумі 428 897,04 грн. на підставі показників водолічильників, а саме:

- за кодом 3-450 у період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 рік на суму 602 543,37 грн., з яких сплачено 362 096,43 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість (з урахуванням перерахунків на суму -13 208,89 грн.) розміром 227 238,05 грн.;

- за кодом 3-50450 у період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 рік на суму 205 262,04 грн., яку не було сплачено, внаслідок чого утворилася заборгованість (з урахуванням перерахунків на суму - 3 603,05 грн.) розміром 201 658,99 грн.

Судами встановлено, що у житловому будинку № 11 по вул. Т. Драйзера, щодо якого укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод (каналізаційних стоків), на вводі трубопроводу питної холодної води встановлено лічильник (згідно дод. до договору), з якого щомісячно здійснюється зняття показань представником позивача спільно з представником відповідача, що передбачено умовами п. 3.1 договору та про що сторонами складаються відповідні акти.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується прийняття відповідачем від позивача "холодної води на підігрів", на що посилається позивач, надання таких послуг також не передбачено умовами договору і сторонами не складались та не підписувались акти на підтвердження надання послуги "постачання холодної води на підігрів".

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків) плата за надані послуги здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення стоків гарячої води - з розрахунку на одну особу.

З наявних у матеріалах справи доказів (дебітово - інформаційних повідомлень, платіжних вимог, розшифровок та ін.), судами встановлено, що позивач здійснював нарахування стоків гарячого водопостачання з показників лічильника встановленого на виносному бойлері, який знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго", дана вода постачається групі споживачів, в свою чергу кількість та вартість поставленої "води, яка йде на підігрів" визначається позивачем у відсотковому відношенні до кількості споживачів.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 3.13 зазначених правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 201 658,99 грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води задоволенню не підлягають, як безпідставні, оскільки спірний договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для потреб гарячого водопостачання та сплати її вартості, облік якої здійснюється за кодом 3-50450. Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води, тоді як інші договори, на підтвердження укладення позивача з відповідачем договорів на постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні.

Між сторонами спору виникли зобов'язання за договором про надання послуг з постачання води, згідно якого в силу статті 901 Цивільного кодексу України одна сторона зобов'язується за завдання другої сторони надати послуг з постачання води, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобов'язується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

27.06.2008 року Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило наказ № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", яким скасувало наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 та ввело нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.1 вказаних Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно пункту 5.1 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункт 5.2).

Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем (пункт 5.21).

Таким чином зі змісту наказу № 190 вбачається, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Відповідно до статей 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, судами правомірно враховано те, що за період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 рік позивачем надано відповідачу послуги з постачання питної холодної води та її стоків (за кодом 3-450), яка відповідачем не сплачена, і таким чином заборгованість відповідача за поставлену питну холодну воду та її стоки (за кодом 3-450) за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 рік становить 99 576,55 грн.

В решті, суди дійшли вірного висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині заявленої заборгованості за поставлену питну холодну воду та її стоки у період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 рік, оскільки, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі вищевикладеного, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг на постачання питної води та приймання стічних вод (каналізаційних стоків) через приєднані мережі позивач просив суд стягнути з відповідача 18 026,13 грн. - інфляційних, 15 707,47 грн. - 3% річних та 2 399,64 грн. - пені.

Суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних на суму заборгованості в розмірі 201 658,99 грн. за період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 року, оскільки позивачем необґрунтовано нараховано заборгованість за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 3-50450).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 99 576,55 грн. за поставлену питну холодну воду та її стоки за кодом 3-450 за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 рік суд першої інстанції з чим погодився й апеляційний суд дійшли висновку, що оскільки відповідачем не виконано належним чином зобов'язання, це є підставою для застосування до нього господарських санкцій, передбачених нормами чинного законодавства.

За розрахунком суду першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні - 13 542,41 грн., 3% річних - 7971,58 грн. та пеня (за 6 міс.) - 7538,98 грн.

Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд здійснив обґрунтований перерахунок інфляційних, річних та пені, щодо яких позивач будь-яких заперечень та доводів у касаційній скарзі не навів.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5011-2/18085-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач