Справа № 2-1209/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Кононенко О.М.

при секретарі: Кудлач Ю.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності з подальшим введенням в експлуатацію на самовільно побудовані житловий будинок, навіс, сарай, вбиральню, що знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, Кривий проїзд, буд.20. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що згідно договору купівлі-продажу від 30.06.2009 року придбала домоволодіння, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, Кривий проїзд, буд.20, та складається з житлового будинку (літ А-1), загальною площею 42,3 кв.м., погріба з шийкою (літ.Г), навіса (літ.Д), вбиральні (літ.Е), душу (літ.Ж), спорід 1-5, ОСОБА_2 власності на вищевказане домоволодіння підтверджується Витягом з реєстру прав власності від 30.07.2009 року. Згідно довідки КП «ДМБТІ»№ 8002 від 29.07.2010 року право власності за первісним власником домоволодіння було зареєстровано за гр.ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 31.10.1966 року виконкомом Красногвардійського району згідно рішення виконкому Красногвардійської районної ради депутатів трудящих №1429 від 26.10.1966 року. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 918 кв.м. Після придбання нерухомого майна у позивачки виникла потреба у побудові додаткових приміщень для покращення житлових та господарських умов і у 2009 році вона збудувала на подвір'ї житловий будинок (літ.К-1) загальною площею 110,4 кв.м., навіс (літ.Л) загальною площею 22,5 кв.м., сарай (літ.З) загальною площею 16,2 кв.м., вбиральня (літ.И) загальною площею 1 кв.м., яка побудована замість вбиральні (літ.Е). Вищевказані будівлі та споруди були побудовані без узгодженого проекту та відповідного дозволу, а тому, згідно ст.376 ЦК України, вважаються самовільним будівництвом. Відповідно технічному паспорту від 04.09.2009 року, самовільно побудований житловий будинок (літ.К-1), загальною площею 110,4 м.кв., житловою площею 27,5 кв.м., допоміжною площею 52,9 кв.м., площею літніх приміщень 30,0 кв.м., що знаходиться за адресою м.Дпніпропетровськ, Кривий проїзд, буд.20, складається з: прим. 2-1 кухня-столова площею 45,7 кв.м.; прим.2-2 санвузол площею 7,2 кв.м.; прим. 2-3 житлова площею 13,3 кв.м.; прим. 2-4 житлова площею 14,2 кв.м.; прим. І гараж площею 30,0 м.кв. З метою узаконення будівлі я звернулася до ТОВ «Інститут проектування та експертизи будівництва»для обстеження і отримання висновку на відповідність конструкцій будинку будівельним норма. Станом на 18.06.2010 р. було проведено технічний огляд будинку на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству. На основі результатів обстеження встановлено, що конструкції житлового будинку (літ.К-1) з навісом (літ.Л) та сараю (літ.З) перебувають у нормальному стані. Згідно з нормативною класифікацією, технічний стан конструкцій будинку та будівель належить до категорії К-1 та можливе їх використання за функціональним призначенням. З моменту закінчення будівництва самовільних будівель та споруд, позивачка безперервно, відкрито, добросовісно володіє та користується ними як своїм власним майном. Земельний податок за 2009, 2010 роки ОСОБА_1 сплачено у повному обсязі. Згідно довідки Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» № Ц/7194-7 від 07.07.2010 р. державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою Кривий проїзд, буд.20, м. Дніпропетровськ не оформлювався і не видавався.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 доводи і вимоги викладені у позові підтримала, просили вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначила, що до відповідача з питання прийняття самочинно збудованого житлового будинку та інших господарських будівель і споруд не зверталася.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, раніше надавав заяву про слухання справи за його відсутності.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка є власником домоволодіння, яке розташоване. за адресою: м. Дніпропетровськ, Кривий проїзд, буд.20 на земельній ділянці площею 918 кв.м. та складається з житлового будинку (літ А-1), загальною площею 42,3 кв.м., погріба з шийкою (літ.Г), навіса (літ.Д), вбиральні (літ.Е), душу (літ.Ж), спорід 1-5, І. на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2009 року, посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №5-1425 (а.с.8). ОСОБА_2 власності на вищевказане домоволодіння підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.07.2009 року (а.с.9). На подвір’ї даного домоволодіння позивачка у 2009 році збудувала додаткові приміщення: житловий будинок (літ.К-1), загальною площею 110,4 м.кв., житловою площею 27,5 кв.м., допоміжною площею 52,9 кв.м., площею літніх приміщень 30,0 кв.м. складається з: прим. 2-1 кухня-столова площею 45,7 кв.м.; прим.2-2 санвузол площею 7,2 кв.м.; прим. 2-3 житлова площею 13,3 кв.м.; прим. 2-4 житлова площею 14,2 кв.м.; прим. І гараж площею 30,0 м.кв. Згідно технічного паспорту від 04.09.2009 року, зазначені вище побудовані позивачкою будівлі є самочинним будівництвом, яке підлягає веденню в експлуатацію (а.с.10-13).

Відповідно до частини 1.3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»забудови земельних ділянок здійснюються після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. ОСОБА_2 на забудову ( будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Статтею 18 зазначеного закону передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 1-4 Постанови Кабінету міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні компетентними державними органами відповідності закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а акт готовності об’єкта до експлуатації підлягає погодженню виконавчим комітетом відповідної ради.

З питання прийняття самочинних будівель в експлуатацію, позивачка до відповідача не зверталася.

У відповідності до ст. 3 та ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Оскільки позивачка до відповідача з даним питанням не зверталася, інших доказів про порушення її права відповідачем не надано, тому суд, вважає необхідним позивачу у задоволенні позову відмовити.

Керуючись Законом України «Про основи містобудування», ст. ст. 376 ЦК України, ст. 116 ЗК України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                    О.М. Кононенко