АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Журавля О.О., Тютюн Т.М.,

за участю прокурора - Горбаня В.В.,

представника потерпілих - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією представника потерпілих ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судом вирішено питання про судові витрати, речові докази, задоволено цивільні позови потерпілих та прокурора в інтересах Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про стягнення матеріальної шкоди, стягнено з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_4 6 239,23 грн., на користь ОСОБА_2 70 477,96 грн., на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 24 233,12 грн. (за лікування потерпілих). Частково задоволено цивільні позови потерпілих про стягнення моральної шкоди, стягнено з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_4 10 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн.

Згідно з вироком суду, 05 серпня 2011 року, близько 01-00 год., ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ-21070», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по Кільцевій дорозі зі сторони вул. Трублаїні в напрямку вул. Зодчих в м. Києві, на неосвітленій ділянці проїзної частини здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які переходили дорогу навпроти будинку № 9 по Кільцевій дорозі в м. Києві, заподіявши кожному з них тяжкі тілесні ушкодження у виді численних саден, ран та переломів, тощо, після чого ОСОБА_3, усвідомлюючи, що він вчинив дорожньо-транспортну пригоду - наїзд на пішоходів, які в темну пору доби залишились лежати на неосвітленій проїзній частині без допомоги, опинившись в небезпечному для життя стані і без сторонньої допомоги не могли вийти з нього, в порушення вимог пп.пп. «а», «г», «д» п.п. 2.10. Правил дорожнього руху України, маючи можливість та будучи зобов'язаним надати їм необхідну допомогу, не зупинив свій транспортний засіб, не вжив заходів по наданню першої медичної допомоги потерпілим, не викликав карети швидкої медичної допомоги, не відвіз потерпілих до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив їх на місці події.

В поданій апеляції представник потерпілих ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати у зв'язку із однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а також у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а кримінальну справу щодо ОСОБА_3 повернути прокурору на додаткове розслідування. Як зазначає апелянт, під час проведення додаткового розслідування необхідно вирішити питання про скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки вона була винесена в численними порушеннями кримінально-процесуального закону - в її основу покладені показання ОСОБА_3 та потерпілих, які вони надавали в реанімаційному відділенні лікарні, не маючи можливості адекватно сприймати події, що з ними трапилися, та ознайомитися з протоколом допиту, який підписали фактично під примусом слідчого. В подальшому ці показання потерпілих стали основою для складення висновку експерта, який ґрунтується на неправильних вихідних даних та містить висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, не встановлено свідків ДТП, хоча відомо, що на місці ДТП були журналісти «Магнолії ТВ», не проведено судово-металознавчу, судово-медичні та судового-психологічну експертизи, відтворення обставин події на місці ДТП з потерпілими. Справу щодо ОСОБА_3 за ст. 135 КК України необхідно розглядати в сукупності зі ст. 286 КК України. З приводу зазначених обставин в суді першої інстанції заявлялось клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, проте воно не було розглянуто.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілих та потерпілого ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію, прокурора, який частково підтримав апеляцію, вважаючи, що вирок суду необхідно скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція представника потерпілих підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Цих вимог процесуального закону судом першої інстанції не дотримано.

Так, розгляд даної кримінальної справи проведений з істотним порушенням положень ч. 3 ст. 296 КПК України 1960 року, згідно якої при заявленні клопотання суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і розв'язує ці клопотання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою.

Під час перевірки судом апеляційної інстанції матеріалів справи та протоколу судового засідання встановлено, що суд першої інстанції не розглянув клопотання представника потерпілих ОСОБА_1 про повернення справи прокурору на додаткове розслідування в зв'язку з необхідністю скасування постанови про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України та притягнення його до кримінальної відповідальності за цей злочин, яке було подано до суду першої інстанції ще 24 квітня 2012 року (т. 2, а.с. 118-122), тобто до попереднього розгляду справи. Дане клопотання, змісту якого відповідає подана представником потерпілих апеляція, не було розглянуте ні під час попереднього розгляду справи, відповідно до вимог ст.ст. 237, 246 КПК 1960 року, ні в подальшому, під час її судового розгляду.

Як випливає з протоколу судового засідання, під час судових дебатів, представник потерпілих наполягав, що є всі підстави для кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, про що він вказував у клопотанні (т. 3, а.с. 75), але і після цього, в порушення положень ч. 2 ст. 318 КПК України, суд не відновив судове слідство для розв'язання клопотання представника потерпілих у відповідності до вимог ст. 296 КПК України 1960 року та закінчив розгляд справи, чим порушив вимоги кримінально-процесуального закону.

Фактично суд першої інстанції порушив вимоги частин 3 і 5 ст. 16-1 та ст. 261 КПК 1960 року, згідно яких потерпілий бере участь у судовому засіданні як сторона обвинувачення і користується рівними з іншими учасниками судочинства правами та свободою в наданні і дослідженні доказів, доведенні їх переконливості перед судом, що перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Усунути зазначені вище порушення кримінально-процесуального закону суд апеляційної інстанції не може, так як позбавлений можливості розглянути клопотання, заявлене в суді першої інстанції до постановлення вироку по справі, а апеляція представника потерпілих, по суті, повторює це клопотання.

Допущені судом першої інстанції і інші порушення кримінально-процесуального закону, про які не йдеться в апеляції представника потерпілих, але які порушують права інших осіб, апеляція від яких не надійшла, в зв'язку з чим, в силу положень ч. 2 ст. 365 КПК України, апеляційний суд зобов'язаний прийняти рішення на їх користь.

Так, судом першої інстанції у даній кримінальній справі за ст. 135 КК України розглянуті цивільні позови потерпілих і прокурора та стягнено з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_4 6 239,23 грн., на користь ОСОБА_2 70 477,96 грн., на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 24 233,12 грн. (за лікування потерпілих) матеріальної шкоди. Частково задоволено цивільні позови потерпілих про стягнення моральної шкоди, стягнено з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_4 10 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн. Приймаючи ці рішення суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальної шкоди доведений та знайшов своє підтвердження, і що «потерпілі понесли моральні страждання внаслідок ДТП, потратили значні кошти на лікування, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, отрималидушевний та фізичний біль, психологічний дискомфорт, страждання та уболівання за своє здоров'я».

Розв'язуючи таким чином цивільні позови потерпілих та прокурора, суд порушив вимоги ст. 28, ч. 1 ст. 275 КПК України 1960 року, вийшовши за межі пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України, проігнорувавши тим самим рекомендації, які містяться в абзаці третьому п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», згідно яких не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 374 КПК України 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до того ж суду на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів, частково задовольнивши апеляцію представника потерпілих адвоката ОСОБА_1

Підстав для зміни обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу, у виді підписки про невиїзд, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію представника потерпілих адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу по його обвинуваченню за ч. 1 ст. 135 КК України повернути до цього суду на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко О.О. Журавель  Т.М. Тютюн

Справа № 11/796/1279/2013

Категорія: ч. 1 ст. 135 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Бандура І.С.

Доповідач - Ященко М.А.