ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 3/9пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства фірми “Полюс-стар”, с. Польове Перевальського району Луганської області, на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року у справі № 3/9пд Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне обєднання” в особі Серговської філії, м. Стаханов Луганської області, до Приватного підприємства фірми “Полюс-стар”, с. Польове Перевальського району Луганської області, про визнання недійсним договору,
за участю представників сторін:
позивача –ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” в особі Серговської філії –Шунтова Т.Ю. (дов. № 290 від 14.08.2006 р.);
встановив:
У червні 2006 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” в особі Серговської філії пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Приватного підприємства фірми “Полюс-стар” про визнання договору на користування електричною енергією недійсним.
Вказував, що 1 жовтня 2002 року між ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” та ПП Фірмою “Полюс-стар” було укладено договір № А3146 на користування електричною енергією. Від імені відповідача договір підписаний директором Пастух М.Р., який діяв при його укладанні на підставі статуту підприємства.
Посилаючись на те, що договір № А5146 від 1 жовтня 2002 року на користування електричною енергією є недійсним, оскільки рішенням Алчевского міського суду від 10.06.2003 року установчі документи Приватного підприємства фірми "Полюс-стар" визнані недійсними з 22.10.2001 року (з дати їх перереєстрації), тобто договір підписаний особою (директором Пастух М.Р.) без відповідних повноважень.
Заявою про зміну підстав позову № 748 від 25.07.2006 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України змінив підстави позову, та просив визнати договір №А 5146 від 01.10.2002 року недійсним з дати його укладення –з 01.10.2002 року на підставі ст.ст. 26, 48, 57, 59, 63 Цивільного кодексу УРСР. Дана заява була прийнята господарським судом Луганської області, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 03 серпня 2006 року (суддя Доманська М.Л.) позов задоволено.
Постановлено визнати недійсним договір № А 5146 від 01.10.2002 року укладений між ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та ПП Фірмою "Полюс-стар" з моменту його укладання –з 01.10.2002 року.
Зобов’язано ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" повернути ПП Фірмі "Полюс-стар" оплату одержану за договором в сумі –91 898,38 грн.
Зобов’язано ПП Фірму "Полюс-стар", відшкодувати ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" вартість активної електроенергії та за перетікання реактивної електроенергії у сумі 91 410,41 грн.
Стягнуто з ПП Фірми "Полюс-стар" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" 85 грн. –витрат по сплаті державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року у справі № 3/9пд (колегія суддів у складі: Єжової С.С., –головуючого, Медуниці О.Є., Семендяєвої І.В.) рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ПП Фірма "Полюс-стар" не мало права укладати договір № А3146 від 01.10.2002 року на користування електричною енергією, оскільки на момент укладення цього договору установчі документи відповідача, на підставі яких діяв директор ПП Фірми "Полюс-стар" Пастух М.Р., визнані недійсними з дати їх перереєстрації з 22.10.2001 року рішенням Алчевского міського суду від 10.06.2003 року.
У касаційній скарзі ПП Фірма “Полюс-стар” просить скасувати судові рішення у даній справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та припинити провадження у справі.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору по даній справі є договір на користування електричною енергією № А 5146, укладений між Позивачем та Відповідачем 1 жовтня 2002 року (під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року), який позивач просить визнати недійсним.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що підприємство відповідача зареєстроване 25.02.2000 року, засновником якого за Статутом є Рибаков Сергій Михайлович.
22.10.2001 року зареєстровано Статут підприємства відповідача в новій редакції, в якому визначено, що засновником даного підприємства є Пастух Микола Ростиславович.
Розпорядженням від 16.09.2001 засновник підприємства відповідача за Статутом в новій редакції призначив себе директором цього підприємства.
Спірний договір № А5146 підписаний 01.10.2002 року від імені підприємства відповідача директором Пастух М.Р., який діяв на підставі Статуту в новій редакції і свого розпорядження про призначення його директором.
Рішенням Алчевського міського суду від 10.06.2003 року по справі № 2-1396/03 (а.с.11), яке набрало законної сили з 14.07.2003 року, установчі документи Приватного підприємства фірми "Полюс-стар" (відповідача у справі) визнані недійсними з дати їх перереєстрації - з 22.10.2001 року.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що договір від 01.10.2002 № А 5146 укладено особою за межами її правоздатності та підписано особою (директором Пастух М.Р.) без відповідних повноважень.
Враховуючи те, що Договір від 01.10.2002 № А 5146 укладено неправоздатною юридичною особою, що є порушенням ст.ст. 25, 26 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на дату укладання спірного договору, судаими першої та апеляційної інстанції правомірно визнано його недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, угода, що не відповідає вимогам закону є недійсною і не породжує правових наслідків.
Відповідно до ч.2 ст.151 Цивільного кодексу УРСР зобов’язання виникають з договорів або інших підстав, зазначених у ст.4 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу УРСР однією з підстав виникнення зобов’язання є угоди, передбачені законом, а також угоди, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать.
Відповідно до глави 2 розділу І Цивільного кодексу УРСР право набувати майнових прав і нести обов’язки від свого імені надано юридичній особі.
Відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу УРСР юридична особа діє на підставі Статуту (положення).
Згідно зі ст. 26 Цивільного кодексу УРСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження його статуту або положення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що за недійсною угодою кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все отримане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до ст.59 Цивільного кодексу УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Господарськими судами встановлено, що за період дії вказаного договору з жовтня 2002 по березень 2006 позивачем поставлено відповідачеві активної електроенергії на об’єкти відповідача відповідно до умов договору, додатку 3.1 у кількості 375 291 кВТ\г та надані послуги з компенсації за перетікання реактивної електроенергії у кількості 290 274 кВТ/г. Відповідачем оплачено за активну електроенергію за вказаним договором за період з 01.10.2002 по 04.04.2006 –91 725,85 грн. та за перетікання реактивної електроенергії –172,53 грн., всього – 91 898,38 грн.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року (з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що визнаючи угоду недійсною, суд повинен зобов’язати кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою.
Таким чином, суд обгрунтовано зобов’язав позивача повернути відповідачеві 91 898,38 грн., одержані ним за договором від 01.10.2002 № А 5146, а оскільки електроенергія – це товар, який неможливо повернути в натурі, суд зобов’язав відповідача відшкодувати позивачеві вартість активної електроенергії та за перетікання реактивної електроенергії у грошах –у сумі 90 390 грн. 34 коп. та 1020,07 грн. відповідно, всього –91 410,41грн.
З даними висновками місцевого та апеляційного судів повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судами обставинам та вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є обґрунтованою та відповідає законодавству України, доводи касаційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Луганського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року необгрунтована та прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу, та спростовуються вищевикладеним.
Посилання скаржника на те, що позивачем порушено умови поставки електроенергії на підприємство відповідача, в результаті чого завдано матеріальні збитки, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильні висновки викладені у судових рішеннях.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не отримував копії позовної заяви та процесуальні документи у зв'язку з тим, що зазначена документація не направлялась йому на адресу м. Алчевськ, пр. Металургів, 48 також не заслуговує на увагу, оскільки судом встановлено, що кореспонденція направлялась на адресу, що зазначена в установчих документів відповідача і є місцем державної реєстрації підприємства.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судом вимог норм матеріального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми “Полюс-стар” залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року у справі № 3/9пд залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська