ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 32/234 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства КБ “Приватбанк” в особі філії “Розрахунковий центр”, м. Київ, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2006 року у справі № 32/234 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ, до Закритого акціонерного товариства КБ “Приватбанк” в особі філії “Розрахунковий центр”, м. Київ, про зобов’язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
позивача – не з'явилися;
відповідача – не з'явилися;
встановив:
У травні 2006 року позивач –Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Закритого акціонерного товариства КБ “Приватбанк” в особі філії “Розрахунковий центр”, про зобов’язання вчинити дії.
Вказував, що ВАТ “Укрнафта”, виконуючи умови договору купівлі-продажу, який укладений між ним та ТОВ "Інтерпайп Україна" № 20/209-МТР від 15 березня 2006 року, звернулося 15 травня 2006 року до обслуговуючого Банку - “Розрахунковий центр” ЗАТ КБ “Приватбанк” з платіжним дорученням № ПС6-19 від 15 травня 2006 року, з вимогою здійснити часткову оплату на суму 26 000 грн. на рахунок ТОВ "Інтерпайп Україна". Проте Банк відмовив ВАТ “Укрнафта” в проведені оплати за платіжним дорученням № ПС6-19 від 15 травня 2006 року та повернув розрахунковий документ (платіжне доручення) без виконання.
Посилаючись на те, що повернення Банком розрахункового документу без виконання є неправомірним, позивач просить зобов'язати філію “Розрахунковий центр” ЗАТ КБ “Приватбанк” прийняти до виконання та виконати розрахунковий документ (платіжне доручення № ПС6-19 від 15 травня 2006 року).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 червня 2006 року (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено.
Зобов'язано філію “Розрахунковий центр” ЗАТ КБ “Приватбанк” прийняти до виконання та виконати розрахунковий документ (платіжне доручення № ПС6-19 від 15 травня 2006 року).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. –головуючого, Малетича М.М., Студенця В.І.) рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем було доведено належними засобами доказування дані про те, що кошти ВАТ “Укрнафта” не є державними коштами, а сам позивач не є замовником товарів, робіт та послуг в розумінні Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
У касаційній скарзі Закрите акціонерне товариство КБ “Приватбанк” в особі філії “Розрахунковий центр” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2006 року з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ “Укрнафта” в задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15 травня 2006 року позивач звернувся до обслуговуючого банку –“Розрахунковий центр” ЗАТ КБ “Приватбанк” з платіжним дорученням № ПС6-19 від 15 травня 2006 року, з вимогою здійснити часткову передоплату за продукцію на суму 26 000 грн. на рахунок ТОВ "Інтерпайп Україна", на виконання договору купівлі-продажу № 20/209-МТР від 15 березня 2006 року укладеного між ВАТ “Укрнафта” та ТОВ "Інтерпайп Україна".
15 травня 2006 року “Розрахунковий центр” ЗАТ КБ “Приватбанк” повідомив позивача, що крім платіжного доручення № ПС6-19 необхідно надати документи, які передбачені в Законі України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року № 1490-ІІІ, а саме: звіт про результати проведення процедури закупівлі; копію оголошення про заплановану закупівлю та про результати торгів; копію оголошення про заплановану закупівлю та про результати торгів; копію документа, що підтверджує розміщення документів про закупівлю, передбачених статтею 41 вказаного Закону, завірену інформаційною системою в мережі Інтернет.
При цьому відповідач зазначив, що ВАТ “Укрнафта” є господарським товариством, в якому державна частка акцій перевищує 50 %, відповідно товар, що є предметом договору № 20/209-МТР від 15 березня 2006 року, укладеного між ВАТ “Укрнафта” та ТОВ "Інтерпайп Україна", закуплений за державні кошти.
З огляду на те, що позивач не надав вказаних документів відповідач повернув розрахунковий документ (платіжне доручення) без виконання.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25 травня 1998 року "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" передбачено, що статутний фонд компанії сформовано, зокрема, шляхом передачі до нього пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цієї постанови.
Згідно додатку 2 Постанови, до статутного фонду НАК "Нафтогаз України" було передано пакет акцій "ВАТ "Укрнафта" у розмірі 50 %+І акція.
Листом № 31-1/2-728 від 29.06.2004 року Департамент стратегії управління та обліку корпоративними правами держави повідомив позивача, що відповідно до Акту від 02.09.1998 року № 203 пакет акцій 50 %+1 акція статутного фонду останнього передано до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Довідка реєстратора ВАТ "Укрнафта" –Фінансової компанії "Укрнафтогаз" № 1605 від 16.05.2006 року також свідчить про те, що держава не володіє акціями ВАТ "Укрнафта", а володільцем пакету акцій в розмірі 50 % є саме НАК "Нафтогаз України". Інформація, яка міститься в реєстрі власників іменних цінних паперів позивача, є єдиними офіційними даними щодо власників акцій останнього, а тому є належним доказом відсутності у статутному фонді позивача належних державі акцій.
Враховуючи вище викладене суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що пакети акцій акціонерних товариств, переданих державою до статутного фонду НАК "Нафтогаз України", відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25 травня 1998 року, є власністю саме НАК "Нафтогаз України", як самостійного суб'єкта господарювання, юридичної особи.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до ст. 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є грошові та матеріальні внески засновників.
Згідно статті 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Стаття 115 Цивільного кодексу України встановлює, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що дія Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" не розповсюджується на позивача –"ВАТ "Укрнафта" та про виникнення у відповідача зобов'язання вчинити дії щодо часткової передплати на виконання договору купівлі-продажу № 20/209-МТР від 15 березня 2006 року за продукцію на суму 26 000 грн. за платіжним дорученням № ПС6-19 від 15 травня 2006 року слід вважати правильними, такими, що грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Доводи відповідача про те, що НАК "Нафтогаз України" є державною холдинговою компаніює, а пакет акції "ВАТ "Укрнафта" у розмірі 50 %+1 акція –державною власністю, у відповідності до Закону України "Про холдингові компанії" від 15.03.2006 року, правомірно відхилені судом першої та апеляційної інстанції виходячи з нище викладеного.
Відповідно до Закону України "Про холдингові компанії", холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід'ємною частиною єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових кооперативних пакетів, акцій та оформлюється відповідним договором.
НАК "Нафтогаз України" створено Постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25 травня 1998 року і здійснює свою діяльність на підставі Статуту, що був затверджений зазначеною постановою КМУ.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є обґрунтованою та відповідає законодавству України, доводи касаційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2006 року у справі № 32/234 необгрунтована та прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, до уваги не беруться та спростовуються вищевикладеним.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що, оскільки "ВАТ "Укрнафта" є господарським товариством, в якому державна частка акцій перевищує 50 %, то Банки повинні перевіряти наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі товару, відповідно до вимог Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини досліджені судами попередніх інстанцій у повному обсязі.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства КБ “Приватбанк” в особі філії “Розрахунковий центр” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2006 року у справі № 32/234 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська