ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 14/511 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 14/511 Господарського суду Полтавської області за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Полтава, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд-мобіл", м. Полтава, про стягнення 271 871,31грн.,
за участю представників сторін:
позивача:–Дудник С.М. (дов. від 17.10.2006р. № 453881);
відповідача:–Салашна Л.М. (дов. від 06.12.2005р. № 5-12),
в с т а н о в и в:
У грудні 2005 року позивач - АКІБ "УкрСиббанк" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Бомонд-мобіл" про стягнення 271 871,31грн.
Вказував, що 02.12.2004р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 810, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 257 000,00грн. з процентною ставкою 19% річних, терміном до 02.12.2005р. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 02.12.2004р. між ним та відповідачем було укладено договір іпотеки, за яким відповідач передав позивачу в заставу нерухоме майно: 7/20 частин промислових будівель (склад літер Д-1) загальною площею 506,7 кв.м., по вул. Визволення, 19А в м. Полтава.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 257 000грн. заборгованості по кредиту, 4 682,32грн. простроченої заборгованості по процентах, 9 252грн. пені за прострочення сплати основного боргу, 936,99грн. пені за прострочення сплати процентів, а всього 271 871,31грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02 лютого 2006 року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 257 000,00грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 4 682,32грн. Відмовлено в стягненні 993,18грн. пені за прострочення оплати процентів. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 273,01грн. пені, 102,00грн. –витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду в частині припинення провадження у справі по стягненню основного боргу в сумі 257 000,00грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 4 682,32грн. мотивоване сплатою відповідачем основного боргу та відсотків та відсотків за користування кредитом.
Рішення суду в частині відмови в стягненні 993,18грн. пені за прострочення оплати процентів мотивоване п. 1.3.4 кредитного договору, згідно якого остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати повного повернення кредиту, тобто до 26.12.2005р., а останній платіж відповідачем був здійснений 26.12.2005р.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача 2 273,01грн. пені мотивоване тим, що позивачем здійснено нарахування пені за весь термін несплати суми кредиту, а позовну заяву подано 13.12.2005р.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року (колегія суддів у складі: Рибченка А.О. –головуючий, Андрейцевої Г.М., Швеця В.О.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилаючись на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.12.2004р. сторонами по справі було укладено кредитний договір № 810, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 257 000,00грн. з процентною ставкою 19% річних, терміном до 02.12.2005р.
З метою забезпечення зобов'язання по кредитному договору, сторонами 02.12.2004р. укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно: 7/20 частини промислових будівель (склад літер Д-1), загальною площею 506,7 по вул. Визволення, 19А в м. Полтаві.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що відповідач зобов'язується використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені в договорі терміни.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем повністю сплачено отриманий кредит в сумі 257 000,00грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 4 682,32грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 257 000,00грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 4 682,32грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, відповідач сплачує позивачеві додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 % від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач нарахував відповідачеві пеню на суму простроченої заборгованості по основному боргу –16 438,51грн. та по процентам – 993,18грн. за період з 02.12.2004р. по 13.12.2005р.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в період з 20.12.2004р. по 15.12.2005р. в розмірі 2 273,01грн.
Пунктом 1.3.4 кредитного договору передбачено, що строк сплати процентів встановлено з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути здійснене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту, до 26.12.2005р.
Останній платіж відповідачем був зроблений 26.12.2005р., отже у позивача відсутні правові підстави до стягнення з відповідача пені за прострочку оплати процентів, в чому правомірно відмовлено судами попередніх інстанцій.
Крім того, згідно п. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.
Посилання в касаційній скарзі на ч. 2 ст. 343 ГК України є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції дано вірне роз'яснення про правомірність застосування саме цієї норми до спірних правовідносин по нарахуванню та стягненню пені з відповідача.
Доводи касаційної скарги про наявність підстав для повернення позивачеві державного мита до уваги суду не приймаються, оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позовні вимоги задоволені частково, тому на підставі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 14/511 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська