УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/783/13Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"18" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теодосія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ «Теодосія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання за період з листопада 2004 року по жовтень 2009 року у розмірі 5723,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються ПАТ «Теодосія» на адресу АДРЕСА_1. Проте, свої зобов'язання щодо оплати вказаних послуг відповідач належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 травня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Теодосія» заборгованості з оплати послуг теплопостачання за період з липня 2009 року по жовтень 2009 року у розмірі 740,48 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що позивачем була пропущена позовна давність, оскільки з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся за межами строку, встановленого законом - у квітні 2013 року, а висновок суду першої інстанції про її переривання у липні 2012 року у зв'язку зі зверненням позивача до суду з заявою про видачу судового наказу є помилковим та таким, що зроблений усупереч нормам матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з теплопостачання за період з листопада 2004 року по жовтень 2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка зобов'язана сплачувати послуги з централізованого опалення, однак остання дані зобов'язання порушує, у зв'язку з чим має бути притягнута до цивільної відповідальності у вигляді стягнення заборгованості з оплати вказаних послуг. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість підлягає стягненню лише за період з липня 2009 року по жовтень 2009 року у розмірі 740,48 грн., оскільки подачею позивачем заяви про видачу судового наказу у липні 2012 року позовна давність була перервана. В інший частині позову суд відмовив за спливом позовної давності.

Рішення суду в частині відмови позову не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в апеляційному порядку, підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.

Колегія суддів вважає законним та обгрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог, виходячи з такого.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Теодосія» у період з листопада 2004 року по жовтень 2009 року надавала, а відповідач споживав послуги з теплопостачання, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4.1 укладеного між сторонами по справі договору про надання послуг з теплопостачання (а.с.4) відповідачка зобов'язалася сплачувати надані послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка вказані зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з листопада 2004 року по жовтень 2009 року у розмірі 5723,36 грн.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (ст. 16 ЦК України).

Водночас згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ст. 261 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стороною відповідача про справі заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Разом з тим, ч. 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За змістом вказаних норм перебіг позовної давності переривається поданням заяви про видачу судового наказу та починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості 19 липня 2012 року. Ухвалою Феодосійського міського суду від 20 липня 2012 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу (а.с.7).

Таким чином, в даному випадку перебіг позовної давності був перерваний у липні 2012 року поданням заяви про видачу судового наказу і почався заново.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з липня 2009 року по жовтень 2009 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачки за вказаний період заборгованість в розмірі 740,48 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов такому висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права та про те, що такий висновок не відповідає обставинам справи спростовується вищенаведеним.

Посилання апелянта на той факт, що заява позивача про видачу судового наказу не була задоволена не заслуговують на увагу, оскільки результат розгляду зазначеної заяви не впливає на питання щодо переривання позовної давності. Крім того, відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині перший статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Наведене свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що переривання позовної давності наступає лише у разі пред'явлення до суду саме позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 травня 2013 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Самойлова