справа № 22-ц-1367/2006р.                                     Головуючий у 1-й інстанції Лобко А.В.

Категорія № 37                                                          суддя-доповідач Попруга С.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

2006 року листопада 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого   - Маслова В.О.

Суддів                   - Попруги С.В., Сибільової Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб, які приймають участь у справі ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2, та ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 06 червня 2005 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, стягнення аліментів на дитину та на її утримання,

ВСТАНОВИЛА:

03 серпня 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства, стягнення аліментів на дитину обґрунтовуючи свої вимоги тим, що протягом 2003 року вона підтримувала регулярні статеві стосунки з відповідачем, внаслідок чого завагітніла, і ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_4.

Відповідач є батьком дитини, однак відмовляється реєструвати своє батьківство і не надає матеріальної допомоги на утримання дочки.

03 червня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача на її утримання аліментів у розмірі 15% заробітку до досягнення дочкою трирічного віку.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд.

Узагальненні доводи апеляційної скарги: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалити нове рішення про задоволення позову, а відповідач ОСОБА_3 заперечував проти них, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши докази в порядку ч.2 ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_4 спільно не проживали, спільне господарство не вели, спільно не виховували та не утримували дитину. Доказів, які б з достовірністю підтверджували визнання відповідачем батьківства, позивачкою не надано.

До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував положення частин 2, 3 ст. 53 КпШС України, які передбачають, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Проте такий висновок суду суперечить наявним у справі доказам та не ґрунтується на законі.

Так в п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" йдеться про те, що підстави для визнання батьківства за рішенням суду зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС. Суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання   відповідачем   батьківства,   в   їх   сукупності,   зокрема,   спільне проживання  й  ведення  спільного  господарства  відповідачем  та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм процесуального законодавства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_4.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 19 травня 2005 року батьківство ОСОБА_3 у відношенні дитини ОСОБА_4 не виключалось (а.с. 44-46).

За висновком судово-медичної експертизи крові в справі про спірне батьківство ОСОБА_3, від 09 листопада 2006 року, ОСОБА_3 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4, народженої ОСОБА_1, з імовірністю 99, 998 %.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі ст. 128 СК України ОСОБА_3 слід визнати батьком дитини ОСОБА_4, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до положень ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, у зв'язку з тим, що відповідач не надає коштів на утримання дочки, з нього підлягають стягненню аліменти в розмірі Va частки його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 повноліття, починаючи з 03 серпня 2004 року. Аліменти мають перераховуватись матері ОСОБА_1.

Також, відповідно до положень ст.ст. 79, 84, ч. 2 ст. 91 СК України, у зв'язку з тим, що дочка сторін проживає з матір'ю, а ОСОБА_3 маючи можливість надавати позивачці матеріальну допомогу, такої допомоги не надає, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти в розмірі 15/100 часток його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 трьох років, тобто до 16 квітня 2007 року, починаючи стягнення з 03 червня 2005 року.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачкою і документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 131, 05 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, ч.ч. 2, 4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2005 року і ухвалити нове рішення.

Визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь дочки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 повноліття, починаючи з 03 серпня 2004 року, аліменти перераховувати матері ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 15/100 часток його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 трьох років, тобто до 16 квітня 2007 року, починаючи стягнення з 03 червня 2005 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі З 131, 05 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді