ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/13310/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої доплати до заробітної плати, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь недоплачені кошти, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в сумі 39100,50 грн. за період з 01.08.2006 по 31.10.2009.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира протиправними. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 25265,17 грн. доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007 по 31.10.2009.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року постанову суду першої інстанції в частині стягнення 25265,17 грн. та періоду стягнення скасовано та ухвалено нову постанову про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира нарахувати на виплатити ОСОБА_4 доплату до заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.12.2008 по 17.12.2009.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, з 01.08.2006 року працює в смт. Лугинах, яке за переліком населених пунктів, віднесене до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення розміру зазначеної доплати позивачу, у зв'язку з проживанням на території гарантованого добровільного відселення, суди попередніх інстанцій, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність застосування ст. 39 Закону №796-ХІІ.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статтею 39 вище згаданого Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується на дві мінімальні заробітні плати.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі -Закон № 489-V) дію статті 39 Закону №796-ХІІ зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зупинення дії абзацу другого частини 1 статті 39 Закону №796-ХІІ, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що відповідач зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 9 липня 2007 року. При цьому, стаття 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 39 Закону №796-ХІІ.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, була викладена в новій редакції, відповідно до якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Ці зміни також були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Упродовж 2009 року названа норма змін не зазнавала. Норми бюджетних законів містили приписи про надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Однак Кабінетом Міністрів України упродовж 2009 року не було видано відповідних актів, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що відповідач зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів та ухвалюючи нову постанову, виходив з того, що з огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити його певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Суд першої інстанції повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача діяти відповідно до закону, вказавши яким чином та за який період має бути здійснено перерахунок, а не стягувати певні кошти.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів та прийняття нової постанови, не ухвалюючи при цьому конкретного розміру виплат, як підлягають сплаті позивачу.

Разом із тим заслуговують на увагу доводи суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом 17 грудня 2009 року.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: