Головуючий суду 1 інстанції - Головіна Т.М.
Доповідач - Коротенко Є.В.
Справа № 1203/2693/12
Провадження № 22ц/782/2409/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді - Коротенка Є.В.,
суддів - Околота Г.М., Гаврилюка В.К.,
при секретарі - Вербицькому І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м.Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 28 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 28 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, були задоволені.
Суд стягнув з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, 5970 грн. 45 коп та на відшкодування судових витрат - 214 грн. 60 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необгрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просила суд вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до неї відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Із матеріалів справи вбачається, що 17.07.2011 року о 18 год. 35 хв. сталась дорожньо - транспортна пригода в м.Луганську біля смт.Теплічне - Олександрівськ за участю водіів: ОСОБА_4, що керував транспортним засобом марки «КАМАЗ - 5410», державний номер - НОМЕР_1, належним на праві власності відповідачу ОСОБА_2, і ОСОБА_3, що керував належним йому автомобілем «CHEVROLET - AVEO», державний номер - НОМЕР_2.
Згідно довідки про обставини ДТП, виданої ДАЇ, в ДТП пошкоджені два автомобілі, в тому числі автомобіль позивача «CHEVROLET - AVEO», державний номер - НОМЕР_2, який отримав пошкодження задньої центральної частини.
На момент скоєння ДТП, ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ФОП «ОСОБА_5, який 04.01.2011 року у простій письмовій формі уклав договір найму транспортного засобу «КАМАЗ - 5410», державний номер - НОМЕР_1 з ОСОБА_2, договір нотаріально не посвідчений.
Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 04.10.2011 року встановлено вину водія ОСОБА_4 у вказаному ДТП, якого визнано винним у порушенні правил дорожнього руху за ст.124 КУАП, що призвело до пошкодження транспортного засобу позивача. Постанова є чинна, вина ОСОБА_4, у відповідності до положень ч.4 ст.61 ЦПК України, в даній ДТП вважається встановленою.
Цивільно-правова відповідальність осіб, які правомірно володіють автомобілем «КАМАЗ - 5410», державний номер - НОМЕР_1, за договором від 09.06.2011 року (поліс №АА/4588619) була застрахована в ПАТ СТ «Іллічівське».
17.07.2011 року позивач звернувся до ПАТ СТ «Іллічівське» з заявою про виплату страхового відшкодування.
19.07.2011 року ФОП ОСОБА_5 подав заяву - повідомлення про настання страхового випадку до ПАТ СТ «Іллічівське» і копію вищевказаного договору найму транспортного засобу.
Листом від 01.11.2011 року позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих мотивів, що вищевказаний договір найму транспортного засобу не посвідчений нотаріально, тому водій ОСОБА_4 на час пригоди експлуатував автомобіль без законних підстав і даний випадок не є страховим.
З таким висновком страхової компанії обгрунтовано погодився і суд першої інстанції, оскільки власником автомобіля «КАМАЗ - 5410», державний номер - НОМЕР_1, є фізична особа ОСОБА_2, договір оренди вказаного транспортного засобу з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 04.01.2011 року ОСОБА_2 уклала як фізична особа (а.с.49), всупереч вимогам ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України зазначений договір нотаріально посвідчений не був, а тому, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України та з огляду на положення ч.1 ст.220 ЦК України такий договір є нікчемним.
У відповідності до п.п.1.4. ст.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.
Крім того, п.п.1.6. ст.1 вказаного Закону встановлено, що власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
При таких обставинах, на думку колегії суддів, ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, на час дорожньо - транспортної пригоди дійсно експлуатував автомобіль без законних підстав і даний випадок не є страховим.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб
Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З висновку експертного автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу №2/084-11 від 19.07.2011 року встановлено, що вартість ремонтно- відновлювальних робіт автомобілю «CHEVROLET - AVEO», державний номер - НОМЕР_2 з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні складає 5970 грн. 45 коп.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, з огляду на те, що договір найму транспортного засобу від 04.01.2011 року, на підставі якого водій ОСОБА_4 керував автомобілем «КАМАЗ - 5410», державний номер - НОМЕР_1, не був посвідчений нотаріально, є нікчемним, тому у відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України на час ДТП він не був законним володільцем транспортного засобу і підстав для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню шкоди немає. Тобто, єдиним законним володільцем (власником) автомобіля «КАМАЗ - 5410», державний номер - НОМЕР_1, і юридично відповідальною особою у даному випадку є відповідач - власник автомобіля ОСОБА_2, тому саме на неї має бути покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди потерпілому ОСОБА_3
Суд першої інстанції при ухваленні судового рішення розподілив судові витрати у повній відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.
При таких обставинах судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 28 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: