ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/23661/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання зробити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 6 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області неправомірними та зобов'язано провести перерахунок та виплатити ОСОБА_4 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 27.11.2010 по 22.07.2011.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, є інвалідом 2 групи.

Відповідно до положень ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, віднесеним до другої категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Пунктом 7 частини І Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Постановою КМ України №530 від 28.05.2008 року особам, яким встановлена 2 категорія, виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність.

Тобто позивачу додаткова пенсія виплачується в повному обсязі відповідно до постанови КМ України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період, застосуванню підлягає саме стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України.

Тому позивач, відповідно до ст. 51 Закону, має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, обов'язок проводити нарахування та виплату сум, передбачених ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до відання органів Пенсійного фонду України.

Разом із тим заслуговують на увагу доводи суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом 27 травня 2011 року.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що права позивача підлягають захисту з 22 листопада 2010 року.

Доводи касаційної скарги зазначеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: