АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24» листопада 2006 року Судова колегія Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Плавич Н.Д.
суддів - Галушко Л.А., Левенця Б.Б.
при секретарі - Котовій Л.Г.
розглянувши цивільну справу за апелящйною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Ренійського районного суду Одеської облаєте від 02.06.2006р. за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Одесанафтопродукт" про
стягнення залишку повного розрахунку при звільнені за скороченням штатів та
відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006р. позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона працювала в Ренійської філії ВАТ „Одеснафтопродукт" на посаді оператора з 1990р. по 2001р., наказом НОМЕР_1 була звільнена за скороченням штатів по ст.40 п 1 КЗпроП України. В листопаді 2005р. позивачки стало відомо, що при розрахунку з нею, відповідачем не були сплачені їй 2 мінімальних оклади, які передбачені колективним договором. Посилаючись на те, що зараз розмір мінімальної заробітної плати, з урахуванням інфляції, складає 350грн. просила стягнути з відповідача на її користь 700грн. Крім того, позивачка посилалась на те, що відповідач у добровільному порядку зазначену суму не сплачує, чим спричинив певні моральні страждання та переживання, просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди суму 5000грн., а всього просила стягнути з відповідача на її користь суму 5700грн.
У судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, що на момент звільнення, позивачки був здійснений розрахунок та сплачені гроші у сумі 748грн. 12коп, до яких входила і вихідна допомога-236грн.01коп. Одноразова допомога, на яку посилається позивачка, їй не виплачувалася, оскільки підприємство знаходилося у фінансовій кризі. Крім того, позивачкою пропущений строк позовної давності без поважних причин, оскільки колективний договір і положення знаходяться в філії підприємстві і яких-небудь перешкод в ознайомлені із ними підприємством не чинилося. Тому просив у позові відмовити.
Рішенням суду 1-ої інстанції від 02.06.2006р. у задоволені позову ОСОБА_1-відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та постановити нове. яким задовольнити позов у повному обсягу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, заперечення на не перевірив матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 25.09.2001р.позивачка була звільнене, з посади оператора за скороченням штату по ст.40п.1 КЗпроП України. Згідно довідки Ренійської філії ВАТ „Одеснафтопродукт" позивачки нараховано розрахунок у сум; 748грн. 12коп., в тому числі вихідна допомога у сумі 236грн.01коп. (а.с.23). Позивачка не заперечує проти отримання зазначеної суми 748грн. 12коп.
Згідно ст.94 КЗпроП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, яг правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує
Справа № 22-4568/2006р. Головуючий у 1 інстанції - Дудник В.І.
Категорія:39 Доповідач - Плавич Н.Д.
працівникові за виконану ним роботу, Ст.2 Закону України „Про оплату праці" передбачає, що заробітна плата складається з: основної, додаткової, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. У кожному випадку заробітна плата - є заохочувальним та компенсаційним результатом творчої, виробничої діяльності працівника, на який він має невід'ємне право після виконаної ним роботи або її частини.
ГІ.п. 3.1.5 розділу З колективного договору ВАТ „Одесиафтопродукт" встановлює обов'язок адміністрації підприємства виплачувати одноразову допомогу працівникам, що звільнені у разі скорочення штатів. Зазначений вид платежу не входить до складу заробітної плати, не є винагородою за виконану працівником роботу, а має мету матеріальної підтримки працівника, який тільки-но звільнився з підприємства. Крім того, як виходить з положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці (п.1.3), а соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п.3.4)
Відповідно до ст.233ч.1 КЗпроП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частина 2 вказаної норми передбачає, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Як передбачено п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. „Про практику розгляду судами трудових спорів", встановлені ст.ст.228,233 КЗпроП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Таким чином, зазначена одноразова допомога не є оплатою праці і суд 1-ої інстанції правильно виходив, зі встановленого ст.233ч.1 КЗпроП України, тримісячного строку звернення до суду.
Встановлено, що позивачки стало відомо про порушення її права та вона звернулася із заявою до Ренійської філії ВАТ „Одеснафтопродукт" із вимогами про сплату одноразової допомоги 28.11.2005р. (а.с.5). А до суду звернулася із позовом лише 03.03.2006р. (а.с.2-3)., тобто з пропуском тримісячного строку. Підстав, які свідчать про поважність пропуску тримісячного строку позивачка не надала, тому підстав для задоволення її вимог не має і судова колегія вважає висновки суду 1-ої інстанції щодо відмови позивачки у позові законними.
Доводи позивачки, викладені в апеляційній скарги - не тягнуть скасування рішення суду.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає встановленим по справі обставинам, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування і задоволення скарги немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307ч.1п.1, 308, 313, 314чЛп.1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Ренійського районного суду Одеської області від 02.06.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Одесфтопродукт" про стягнення залишку повного розрахунку при звільнені за скороченням штатів та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Верховний Суд України.