УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 15 дня               Судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів              -Градовського Ю.М.

-Бітова А.І.

при секретарі - Пащенко Т.П. з участю позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, представника Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області - ОСОБА_3, Ізмаїльського слідчого ізолятора Одеської області - ОСОБА_4, адвокату - ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора Одеської області про поновлення на службі в системі виконання покарань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

05 травня 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора Одеської області про поновлення на службі в системі виконання покарань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що наказом Управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Одеській області НОМЕР_1 вона незаконно була звільнена в запас ЗСУ за порушення дисципліни, наказом НОМЕР_2 начальника Ізмаїльського слідчого ізолятору НОМЕР_3 робочий день - 14 грудня 2005 року було визнано прогулом та було оголошено догану та наказом НОМЕР_2 Управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Одеській області від 20 квітня 2006 року була незаконно притягнута до дисциплінарної відповідальності в зв'язку з чим вона просить визнати дані накази незаконними, зобов'язати відповідача поновити: її на службі в системі виконання покарань, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2006 року по день прийняття судового рішення.

Справа №22а-1593/2006 р.                                                Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Суворов В.О.

Відповідачі з позовом не погодилися, вказуючи, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення видані без порушень закону.

Постановою суду від 20 липня 2006 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора Одеської області про відміну наказу про звільнення і наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на службі в системі виконання покарань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та прийняття нової постанови, якою задовольнити її позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосувати заохочення і накласти дисциплінарне стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Згідно ст. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» накази можуть даватися як в усній, так і в письмовий формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Відповідно до п. 8 ст. ст. 12, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення в виді звільнення з органів внутрішніх справ.

При призначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення, стягнення, що накладається має бути більш суворим, ніж попереднє.

Відповідно до п. 21,52 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року „Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" особи рядового і начальницького складу зобов'язанні проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби.

Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.

Згідно ст. 64 п. „є" вказаної постанови особи середнього, старшого та вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Судова колегія, розглядаючи справу звертає увагу на те, що установа, де працювала позивачка призначена для утримання під вартою осіб, які звинувачуються у скоєні злочинів, знаходяться під досудовим або судовим слідством, або відбувають покарання призначеного вироком суду у вигляді позбавлення волі та очікують переводу до колонії для відбуття покарання. Таким чином, праця установи, де працювала позивачка пов'язана з роботою з спецконтингентом. В  зазначеному закладі особливий режим праці, в зв'язку з чим на робітників, які працюють в Ізмаїльському слідчому ізоляторі НОМЕР_3 покладені особливі умови праці, які потребують підтримання трудового розпорядку, неухильного виконання своїх трудових обов'язків, підтримання здорового клімату у колективі, неухильного виконання законних розпоряджень керівництва.

Судовою колегією встановлено, що позивачка з 12 жовтня 1995 року проходила службу в органах кримінально - виконавчої системи. З 03 травня 2004 року позивачка працює в Ізмаїльському слідчому ізоляторі НОМЕР_3 на посаді інспектора групи по роботі з особовим складом внутрішніх справ та системі виконання покарань, про що свідчить її трудова книжка та накази про прийом на роботу. Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції помилково вказав, що позивачка працювала в Ізмаїльському слідчому ізоляторі НОМЕР_3 з 1995 року.

27 вересня 2005 року відбулася атестація позивачки, відповідно до висновків якої вона не придатна для служби в органах та установах кримінально - виконавчої системи, підлягає звільненню. (а.с. 88). Будучи незгодною; з атестацією при ознайомленні з її висновками позивачка вказала, що буде їх оскаржувати у судовому порядку.

29 вересня 2005 року позивачці була запропонована посада старшого інспектору відділу інтендантського та господарського забезпечення Чорноморської виправної колонії УДДУВП в Одеській області, від якої вона відмовилася в зв'язку з чим був складений акт. (а.с. 68).

03 жовтня 2005 року державний департамент з питань виконання покарань в Одеській області звернувся до начальника Управління кадрів Державного департаменту України з питань виконання покарань з проханням про дачу згоди на звільнення позивачки за п. 64 „д" (а.с.82), на яке 03 листопада 2005 року отримав згоду на звільнення позивачки за п. 64 п. „є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.81).

18 жовтня 2005 р. начальником Ізмаїльського слідчого ізолятора управління ДДУВП в Одеській області затверджений висновок по матеріалам службового розслідування по факту порушення дисципліни капітаном внутрішньої служби ОСОБА_1, а саме, невихід на службу 3 та 4 жовтня 2005 року та невиконання службових обов'язків, відповідно до якого порушено перед керівництвом УДДУВП в Одеській області клопотання про звільнення позивачки з займаної посади за п. 64 „є" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. (а.с.87)

31 жовтня 2005 року наказом НОМЕР_4 Ізмаїльського слідчого ізолятору зазначено, що позивачка заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності, але в зв'язку з тим, що їй оголошена неповна посадова відповідальність то обмежились вказаним. (а.с. 97)

16 грудня 2005 року начальником Ізмаїльського слідчого ізолятора управління ДДУВП в Одеській області затверджений висновок по матеріалам службового розслідування про факту самоусунення від виконання функціональних обов'язків та незнаходження 14 грудня 2005 року на робочому місті позивачки.

26 грудня 2005 року начальником Управління ДДУВП в Одеській області затверджений висновок службового розслідування по факту письмового звернення позивачки до Голови держдепартаменту України з питань виконання покарань. Відповідно вказаного висновку підтвердженні факти грубої і неадекватної поведінки, безпідставного невиконання вимог керівництва слідчого ізолятора, висновків атестаційної комісії, та пропозиції управління кадрів Держдепартаменту вирішено звільнити позивачку за п. 64 п. „є".(а.с. 93)

З 15 грудня 2005 року позивачка знаходилася в черговій відпустці.

16 грудня 2005 року посадовими особами Ізмаїльського слідчого ізолятору в Одеській області був складений висновок службового розслідування відповідно до якого було встановлено, що 13 та 14 грудня 2005 року ОСОБА_1 самоусунулася від виконання функціональних обов'язків та не знаходилася на робочому місті.

Підставою для проведення службового розслідування стали рапорти робітників від 13 та 14 грудня 2005 року, які вказали, що позивачка не знаходилася на робочому місці. Таким чином, службове розслідування було проведено у 15-дений термін встановлений п. 9 Інструкції „Про порядок проведення службових розслідувань в органах і установах виконання покарань" затвердженого наказом НОМЕР_5 Держдепартаменту України з питань виконання покарань від 06 травня 2000 року.

Дійсно посадовими особами не були виконанні п. п. 14.2,14.3 Інструкції, але на думку судової колегії вказаний недолік не вплинув на об'єктивність проведення службового розслідування.

З висновками службового розслідування позивачка, як вона вказує, ознайомилася 20 березня 2006 року, але вона не скористалася правами, які закріплені в п. 15 Інструкції щодо надання пояснень, заявляти клопотання, надавати докази по суті обставин та інше. Доводи, які надала позивачка суду першої інстанції, що вказаний акт не відповідає дійсності не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

В зв'язку з зазначеним, хоча і були в ході проведення службового розслідування допущені формальні невідповідності Інструкції, але вони не вплинули на об'єктивність та повноту висновків службового розслідування, а. обставини, які вказані в висновках відповідають обставинам справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що позивачка не ставила питання про визнання недійсним висновку службового розслідування від 16 грудня 2005 року. В зв'язку з тим, що вона не знаходилася на роботі неможливо було видати наказ відносно неї.

Наказом НОМЕР_2 від 03 квітня 2006 року начальника Ізмаїльського слідчого ізолятора визнано, що позивачка 14 грудня 2005 року здійснила прогул, та оголошена догана (а.с. 131). З вказаним наказом позивачка була ознайомлена 17 квітня 2006 року.

Судова колегія; вважає, що вказаний наказ відповідає фактичним обставинам справи, що він прийнятий з урахуванням особистих якостей особи, яка його скоїла, тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки позивачки, визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівня кваліфікації.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що відсутні підстави для визнання незаконним наказу НОМЕР_2 від 03 квітня 2006 року.

У квітні 2006 року було проведено службове розслідування. 20 квітня 2006 року начальником управління ДДУВП в Одеській області був затверджений висновок службового

розслідування по колективному зверненню працівників Ізмаїльського слідчого ізолятора до голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, щодо створення конфліктних ситуацій позивачкою. Відповідно вказаного висновку знайшли своє підтвердження факти грубої та неадекватної поведінки, небажання виконувати свої функціональні обов'язки, ігнорування наказів керівництва, прогули допущені з ЗО по 15 лютого 2006 року та було вирішено звільнити позивачку. (а.с.57).

Довід апеляційної скарги, що вказане службове розслідування було проведено незаконно, оскільки підставою для його проведення було анонімне звернення не відповідає дійсності, оскільки розслідування проводилося на підставі 2 -х колективних звернень. Перше звернення стосувалося створення конфліктних ситуацій з боку позивачки, друге звернення що до порушень фінансової дисципліни при нарахуванні грошового забезпечення.

Судова колегія, вивчивши матеріали справи, прийшла до висновку, що службове розслідування було проведено об'єктивно з дотриманням вимог їх проведення. Висновки, які містяться в висновках службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, з яких вбачається, що позивачка дійсно допустила дисциплінарний проступок, який виразився в тому, що вона створює конфліктні ситуації в колективі, не виконує вказівки та розпорядження керівництва, відмовляється від ознайомлення під розпис з функціональними обов'язками, недбало відноситься до своїх посадових обов'язків, вводе в оману частину колективу Ізмаїльського слідчого ізолятора що до збору підписів під зверненням, з яким не були ознайомлені особи, які його підписали, невихід на роботу без поважних причин.

Також судова колегія звертає увагу на той факт, що позивачка не ставила питання про визнання вказаного висновку службового розслідування неправомірним.

20 квітня 2006 року управлінням ДДУАВП в Одеській: області виданий наказ НОМЕР_2 „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора ГРОС Ізмаїльського слідчого ізолятора капітана в\с ОСОБА_1", яким за систематичне створення конфліктних ситуацій з посадовими особами Ізмаїльського слідчого ізолятора, що приводить до погіршення стосунків в колективі, здорового морально - психологічного клімату, систематичне ігнорування вказівок та розпоряджень керівництва установи, систематичну неадекватну поведінку по відношенню до посадових осіб, старших за званням та посадою, неодноразові порушення службової дисципліни, не виконання своїх функціональних обов'язків, затверджених начальником установи 12 липня 2005 року та 1 січня 2006 року і не ознайомлення з ними, безпідставний невихід на службу, організацію обманним шляхом та підбурювання молодшого начальницького складу до написання колективних листів в органи державної влади України, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, інспектора групи по роботі з особовим складом Ізмаїльського слідчого ізолятора управління ДДУВП в Одеській області звільнено з органів кримінально-виконавчої системи за п. 64 „є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. (а.с. 74-79)

25 квітня 2006 року позивачка була запрошена на кадрову комісію управління ДДУВП в Одеській області та вона не довела комісії, що в її діях відсутні порушення службової дисципліни.

Наказом НОМЕР_1 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнена в запас ЗС України за п. 64 „є" (за порушення дисципліни) капітан внутрішньої служби ОСОБА_1 інспектор групи по роботі з особовим складом Ізмаїльського слідчого ізолятора УДДУВП в Одеській області з 25 квітня 2006 року. Підстава - висновок службового розслідування від 20 квітня 2006 року.   (а.с.56)

В апеляційний скарзі позивачка, вказує, що висновки суду першої інстанції, що вона скоїла прогули не відповідають фактичним обставинам справи і вони зроблені судом з помилковим застосуванням норм матеріального права, оскільки в період відпустки позивачка хворіла, в зв'язку з чим вона має право на продовження відпустки на кількість днів хвороби на підставі документу, який засвідчений лікарем. Судова колегія не може погодитися з вказаним доводом, оскільки відповідно до ст. 52 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року „Про затвердження Положення служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її. Таким чином, в відсутність наказу про надання відпустки за дні, коли позивачка хворіла, дні в які позивачка після закінчення відпустки не вийшла на роботу, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачка допустила прогули.

Доводи позивачки про те, що службове розслідування було проведено з порушенням закону не спростовують того, що вона дійсно скоїла дисциплінарні проступки пов'язанні з порушенням дисципліни, за що на неї були накладені дисциплінарні стягнення.

Судова колегія розглянувши справу прийшла до висновку, що при накладенні на позивачку дисциплінарного стягнення враховувалися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

При притягненні до дисциплінарної відповідальності позивачки та надання наказу НОМЕР_1 були враховані вимоги ст. 12 Закону відповідно якого у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення, стягнення що накладається має бути більш суворим, ніж попереднє.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205, 206, 210, 211, 212 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

             Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1   залишити   без   задоволення, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня вступу до законної сили.