1
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1348/2006 р. Головуючий у першій інстанції Погрібний С.О.
Доповідач Суворов В.О.
ПОСТАНОВА ІМ Е Н ЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця 15 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого -Суворова В.О.
суддів -Градовського Ю.М.
-Бітова А.І.
при секретарі - Пащенко Т.П.
з участю представника апелянта - ОСОБА_1, ОСОБА_2, та його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного комітету України у справах національностей та міграції на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення противоправним, зобов'язання надати статус біженця,
ВСТАНОВИЛА:
23 червня 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 30 грудня 2004 року противоправним та зобов'язання надати статус біженця, вказуючи, що зазначеним рішенням йому було безпідставно відмовлено в надані статусу біженця в Україні. Оскільки він є громадянином Демократичної республіки Конго, належить до етнічної меншості „луба", а також разом з батьком є членом опозиційної партії „Союз демократії та соціального прогресу" з 1990 року, брали активну участь у діяльності партії, організували у 1991 році марш протесту, під час якого було вбито багато студентів. Дізнавшись, що країна почала переслідувати учасників зазначеного маршу протесту він змушений був покинути навчання та переховуватися в м. Браззавіль та приблизно через рік виїхав на навчання до України. Так як на сьогоднішній день політичний стан країни не змінився, тому він не може повернутися до своєї країни. Так як ОСОБА_2 побоюються стати жертвою переслідувань просить визнати рішення відповідача щодо відмови в надані йому статусу біженця в України неправомірним.
Представник відповідача позов не визнав.
Рішенням суду позов ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення противоправним, зобов'язання надати статус біженця задоволений в повному обсязі.
Визнав противоправним рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції про відмову ОСОБА_2 в наданні статусу біженця НОМЕР_1.
Зобов'язав Державний комітет України у справах національностей та міграції надати ОСОБА_2, 1968 року народження, статус біженця в Україні.
В апеляційній скарзі Державного комітету України у справах національностей та міграції ставиться питання про скасування постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_2 в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державного комітету України у справах національностей та міграції перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України „Про біженців" біженець- особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України. Якщо у таких осіб відсутні документи, які посвідчують особу, або такі документи є підробленими чи фальшивими, вони мають повідомити про цю обставину у заяві про надання статусу біженця, а також викласти причини зазначених ситуацій. Зазначені особи повинні бути направлені посадовими особами Державної прикордонної служби України до органу міграційної служби.
Судом встановлено, що заявник прибув до України на навчання, по приїзді зареєструвався в посольстві Демократичної республіки Конго в Москві. На початку 2004 року позивач звернувся до Управління у справах національностей та міграції з заявою про надання йому статусу біженця, вказуючи, що він є громадянином Демократичної республіки Конго, належить до етнічної меншості „луба", а також разом з батьком є членом опозиційної партії „Союз демократії та соціального прогресу" з 1990 року, брали активну участь у діяльності партії, організували у 1991 році марш протесту, під час якого було вбито багато студентів. Дізнавшись, що країна почала переслідувати учасників зазначеного маршу протесту він змушений був покинути навчання та переховуватися в м. Браззавіль і приблизно через рік виїхати на навчання до України. Являючись громадянином Демократичної республіки Конго він не може користуватися захистом цієї країни внаслідок побоювань стати жертвою переслідування за ознаками належності до певної соціальної групи та члена опозиційної партії.
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції НОМЕР_1 позивачу було відмовлено в наданні статусу біженця. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду, який задовольнив його заяву.
На думку судової колегії суд першої інстанції не надав відповідної оцінки висновку головного спеціаліста відділу у справах біженців Управління у справах біженців та міграції Держкомітету у справах національностей та міграції.
Судова колегія вивчивши справу прийшла до висновку, що даний висновок був складений обґрунтовано на підставі матеріалів, які були зібрані відповідно до Закону. Посадова особа правомірно на підставі ст. 10 Закону України „Про біженців" відмовила в наданні статусу біженця позивачу з тих підстав, що відсутні обґрунтуванні побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції виносячи постанову порушив норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, та що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 п.З, 202 п.4, 205, 207, 210, 211, 212 КАС України, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державного комітету України у справах національностей та міграції задовольнити. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2006 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції НОМЕР_1, яким йому було відмовлено в наданні статусу біженця в Україні не чинним з моменту його прийняття та зобов'язання Державний комітет України у справах національностей та міграції надати йому статус біженця в Україні - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена Вищого Адміністративного Суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: