1

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 15 дня              

Судова колегія судової палати в цивільних справах  апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів             - Градовського Ю.М.

- Бітова А.І. при секретарі - Пащенко Т.П. з   участю  позивача -  ОСОБА_1,   його   представника  -  ОСОБА_2,  та представника виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради - ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Обґрунтовуючи свою скаргу ОСОБА_1 зазначив, що начальник відділу освіти звинуватила його, що він заробляє, використовуючи приміщення кабінету середньої школи АДРЕСА_1, та електричну енергію. В відношенні нього був складений акт про те, що він використовує приміщення майстерні школи у корисливих цілях, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Представник відповідача позов не визнав, вказуючи, що акт був складений відповідно до фактичних обставин, які мали місце.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2006 року в позові ОСОБА_1 про визнання розповсюдженої інформації посадовими особами відділу освіти виконавчого комітету Білгород-Днїстровської міської ради недостовірною, такою, що ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію, визнання недостовірним акту від 24 лютого 2005 року складеного посадовими особами відділу освіти виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, зобов'язання відкликати акт від 24 лютого 2005 року, складеного посадовими особами відділу освіти виконавчого комітету Білгород-Дністровської  міської  ради, зобов'язання   відділу освіти виконавчого комітету

Справа №22а-1240/2006 р.

Головуючий у першій інстанції Акулова М.І. Доповідач Суворов В.О.

Білгород-Дністровської міської ради спростувати розповсюджену недостовірну інформацію, спростування зробити в присутності педагогічного колективу середньої загальноосвітньої школи АДРЕСА_1 такою, що ганьбить його честь, гідність, ділову репутацію, й стягнення 1700 гри. моральної шкоди - відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій ставить питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та прийняття нової постанови, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 69, 70, 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.

Згідно до ст. 27 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає :

1)у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2)  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою що до неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3)   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4)   у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що позивач тривалий час працював робітником в загальноосвітній школі АДРЕСА_1 Одеської області.

24 лютого 2005 року завідуюча відділом освіти Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_4 , її заступник ОСОБА_5, головний спеціаліст ОСОБА_6, директор ГЦДТ ОСОБА_7, знаходячись в приміщенні вказаної школи почувши шум працюючого станка о 19 годині ввійшли в приміщення вузлу управління теплопостачання і водопостачання де працював позивач. В приміщенні вони побачили станок, обладнання, матеріали, дві виготовлені металеві хвіртки, які не є власністю школи.

ОСОБА_4 зайшовши в вказане приміщення звернулася до позивача сказавши, що він на цьому заробляє, використовуючи приміщення школи й електроенергію. У той же день був складений акт у ході складення якого було описано вказане майно та зазначено, що позивач повідомив, що вказані речі належать йому.

25 лютого 2005 року о 10 годині головний бухгалтер ОСОБА_8, бухгалтер ОСОБА_9 та завідуючий господарської" групи ОСОБА_10 зайшли до приміщення майстерні, де ОСОБА_8 сказала позивачу: "все майно, що перебуває в приміщенні майстерні та електроенергію школи він незаконно використовує в особистих цілях".

У той же день була проведена інвентаризація, в ході якої було встановлено, що в вузлі управління теплопостачання і водопостачання знаходиться майно, яке не належить школі, а саме бідон, інструменти, свердла, електродвигун з відрізним диском, кабель, електроди, бак з нержавіючої сталі. Крім того, з майстерні зникло 2 хвіртки, пральна машина „Ріга", бак для води та інші речі.

Звертаючись до суду позивач повинен був довести наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не довів, що він не використовував приміщення майстерні для особистих потреб, оскільки в приміщенні знаходилися інструменти та речі, які належали йому. Він не довів, що вказані речі він виготовляв та використовував для потреб школи. Таким чином, він не довів протиправність діяння, яке було здійснено з боку відповідача при складенні акта, інвентаризації, та висловлювань в його адресу, що він використовує приміщення школи та електроенергію для власних потреб.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч. 1 п.1, 199, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання законної сили.