АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22.Ц-2874/06 Головуючий в 1 інстанції - Пруський І.І.
Категорія - Доповідач - Кравченко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО жовтня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого - Кравченко Н.В., суддів - Пригорнєвої Л.І., Темнікової В.І. за участю секретаря- Годунової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 12 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до СТОВ " Оріон" Марківського району Луганської області про поновлення на роботі зі зміною формулювання причини звільнення та запису у трудовій книжці, -
встановила:
У вересні 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача СТОВ " Оріон" Марківського району, в якому послався, що він у відповідача працював на посаді завідуючого ремонтною майстернею. 12 квітня 2000 року керівництвом відповідача було оголошено наказ про скорочення низки посад, у тому числі і його посади, але йому наказ не видали, трудову книжку також не видали, на його звернення стосовно місця роботи, відповіді не отримав. Таким чином, позивач вважає, що він протизаконно позбавлений роботи, тому він просить поновити його на попереднє місце роботи, змінити формулювання причин звільнення і запис у трудовій книжці, стягнути заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 18 квітня 2000 року по день винесення рішення з індексацією за цей період, стягнути моральну шкоду у сумі 1540 гр.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 12 квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ " Оріон" Харківського району про поновлення на роботі зі зміною формулювання причини звільнення та запису у трудовій книжці - відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач з рішенням суду не згоден, вважає його постановленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно ст. 311 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України, при розгляді справ щодо оскарження звільнення з ініціативи роботодавця, суд у разі задоволення позову, покладає обов'язок компенсувати матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу на службову особу, винну в незаконному звільненні.
Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону або якщо власник або уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення позивача було підписано директором Славгородським В.Ф.., який приймав участь у справі у якості представника відповідача.
Однак зважаючи на те, що з урахуванням вказаних вимог закону правовий статус представника відповідача та особи, яка підписала наказ про звільнення працівника, при розгляді трудового спору щодо звільнення з роботи, є різним, та таким, що не співпадає за інтересами, то і їх правове положення у процесі не може співпадати в одній особі.
У зв'язку з цим суду слід було притягнути до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача службову особу, яка підписала наказ про звільнення позивача, а саме, директора Славгородського В.Ф., як самостійної процесуальної фігури з чітко окресленими законом правами і обов'язками, які, як вказано вище, не завжди співпадають з інтересами, правами та обов'язками відповідача,, чого судом першої інстанції зроблено не було.
Крім того, згідно з тією ж ст.. 311 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у разі, якщо суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, заявлені позивачем.
Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в ньому відсутні вказівки на те, що судом розглянуті інші заявлені позивачем вимоги, крім тих, по яких судом зроблено відповідні висновки.
Вимоги про стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 18 квітня 2000 року по день винесення рішення з індексацією за цей період, та стягнення моральної шкоди у сумі 1540 гр. судом не розглянуті і по них відсутні будь-які висновки.
Також судом порушено порядок постановления заочного рішення суду, встановлений главою 8 ЦПК України, згідно з яким заочний розгляд справи та постановления заочного рішення суду можливе тільки за відсутності відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що судом прийнято рішення про заочний розгляд справи та постановлено таке рішення за відсутності позивача, що нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено.
З огляду на наведені обставини, вказане рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Скасовуючи рішення з зазначених підстав, колегія суддів вважає недоцільним робити аналіз другим доводам апеляційної скарги до прийняття остаточного рішення по справі, через те, що вони можуть стати предметом дослідження суду під час нового розгляду справи судом 1 інстанції.
Крім того під час повторного розгляду справи суду слід дати належну правову оцінку дійсним обставинам справи, а також тому чи має місце фактично звільнення позивача, оскільки з копії трудової книжки, яка є у справі, вбачається, що він звільнений з членів КСГ " Дружба", що само по собі не тотожним звільненню з займаної посади у такому КСГ " Дружба", після чого прийняти рішення у відповідності до вимог ст. 212 - 215 ЦПК України.
Керуючись ст. 303, 307, 311, 314,315 ЦПК України, судова колегія, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 12 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до СТОВ " Оріон" Марківського району Луганської області про поновлення на роботі зі зміною формулювання причини звільнення та запису у трудовій книжці - скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції. Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.