Справа  № 22ц-1662\2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції:   Смаль  І.А. Доповідач:   Редька А.Г.

УХВАЛА ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

20 листопада 2006 року                             місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,

встановив:

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1\2 частини жилого будинку АДРЕСА_1, посвідченого нотаріусом Сосницької державної нотаріальної контори 25 серпня 1999 року.

Суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності і у судовому засіданні не встановлено поважних причин пропуску строку, обставини, на які посилається позивач і перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду, спростовуються матеріалами справи, що дає підстави для відмови у задоволенні позову з причин пропуску строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким поновити строк позовної давності та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі досліди надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін та їх представників, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 просила визнати недійсним зазначений договір дарування, посилаючись, що вона змушена була подарувати відповідачу ОСОБА_2, колишньому чоловікові її дочки, 1\2 частину жилого будинку на його вимогу, котрий як у період подружнього життя, так і після розірвання судом шлюбу у січні 1999 року тривалий час погрожував і дочці, і їй фізичною розправою, якщо вона не подарує йому частину будинку і ці обставини змусили її подарувати частину будинку на вкрай невигідних для неї умовах. Після оформлення договору дарування він також тривалий час застосовував до неї погрози, крім того вона тривалий час і часто хворіла, що перешкоджало їй звернутися до суду з вимогами про визнання договору недійсним.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи ОСОБА_1 не підтвердилися у судовому засіданні та спростовуються наявними матеріалами справи.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджували б, що ОСОБА_1 вживала якісь заходи для повернення у власність подарованої частини будинку. Більш того, ОСОБА_1 у серпні 2002 року зверталася до суду з позовом про виселення ОСОБА_2 з частини будинку, що належало їй, у частину будинку, що було подаровано йому, і визнавала за ним право власності на подаровану частину будинку, що підтверджується наданими копіями позовної її заяви(ас-44), рішенням суду від 9 вересня 2002 року(ас-42), іншими матеріалами. Крім того, у справі відсутні матеріали, що підтверджували б застосування з боку ОСОБА_2 погроз, іншого фізичного або психічного насильства як до оформлення договору дарування, так і після оформлення договору дарування. Свідки, на яких посилалися позивачка та її представники, пояснили у судовому засіданні, що про стосунки між відповідачем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 як до розірвання шлюбу, так і після, а також про його стосунки з позивачкою ОСОБА_1, вони знають з розмов з позивачкою. У той же час третя особа ОСОБА_6, чоловік позивачки, у судовому засіданні пояснив, що не знав про якісь погрози чи насильство з боку відповідача ОСОБА_2 і дізнався про це також зі слів дружини та дочки напередодні судового розгляду справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи ОСОБА_1 не підтвердилися у судовому засіданні та спростовуються наявними матеріалами справи і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись   ст.ст.307,308,314,315,319   Цивільного   процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  200 грн у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.