Справа 22ц-981/ 2006р.                Головуючий в 1-ій інстанції Бараненко C.M.

Категорія цивільна.                      Доповідач Смаглюк Р.І.

РІШЕННЯ ІМНЕМ УКРАЇНИ.

24 листопада 2006 року.         Апеляційний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Шевченка В.М., суддів Смаглюк Р.І., Острянського В.І.,

при секретарі Мехед Т.О.,

з участю сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну скаргу відповідача суб" єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 12 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди та визнання договору розірваним в односторонньому порядку та зустрічним позовом СПД ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В апеляційній скарзі СПД ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення і справу направити на новий судовий розгляд із-за неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права.

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди в сумі 4786 грн. 70 коп. і визнати розірваним в односторонньому порядку договір оренди ангару від 25 серпня 2004 року та зобов"язати відповідача в 10-денний строк здати йому приміщення ангару, мотивуючи тим, що з часу укладення договору оренди до заявления позову відповідач жодного разу не сплатив орендну плату по 400 грн. щомісячно, в зв"язку з порушенням умов договору визнати цей договір розірваним в односторонньому порядку та повернути приміщення орендодавцю.

В березні 2006 року СПД ОСОБА_2 заявив зустрічний позов про визнання вказаного договору оренди недійсним та стягнення моральної

шкоди в сумі 1500 грн., мотивуючи тим, що він був укладений під впливом обману з боку ОСОБА_1, який навмисно приховав обставини, що є суттєвими для укладення цього договору, цим самим заподіяв йому моральну шкоду.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 12 травня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача ОСОБА_2 стягнута заборгованість за договором оренди в сумі 4786 грн. 70 коп., договір визнано розірваним в односторонньому порядку, в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1а відмовлено.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову СПД ОСОБА_2. Суд прийшов до висновку, що позивач є власником ангару, який за договором оренди від 25 серпня 2004 року орендує відповідач, тому повинен виконувати умови договору щодо орендної плати. Оскільки за весь час оренди борг становить вказану суму 4786 грн. 70 коп., стягнув цю суму, визнав договір розірваним в односторонньому порядку із-за невиконання умов договору, в задоволенні вимоги щодо звільнення приміщення та повернення його ОСОБА_1 відмовлено, оскільки невідомо, чи вистачить для цього 10 днів. Зустрічний позов не задоволений з тих підстав, що на думку суду, він направлений на ухилення від сплати боргу і переслідує мету користуватися ангаром безплатно.

В апеляційній скарзі відповідач СПД ОСОБА_2 вважає незаконним вказане рішення, оскільки суду було надано докази незаконного придбання ОСОБА_1 ангару 18 серпня 2004 року, тому є обманним і договір оренди від 25 серпня 2004 року, не були залучені до справи докази , які є суттєвими для правильного вирішення спору, щодо порушення кримінальної справи за фактом незаконного продажу цього ангару на Чернігівській товарній агропромисловій біржі. Порушення судом норм матеріального та процесуального права обумовили прийняття незаконного рішення, яке апелянт просить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в первісному і зустрічному позові з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 був укладений договір оренди ангара строком на 5 років з орендною платою 400 грн. щомісячно /л.с.3-4/. Позивачем вимоги обгрунтовані тим, що він є власником спірного ангару на підставі договору купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_1, укладеного між ним та продавцем підприємством „Професіонал-1" на Чернігівській обласній товарній агропромисловій біржі /л.с.5-6/, власником якого на час продажу було міжгосподарське підприємство „Південне". Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК   України  якщо  договір  про  відчуження  майна  підлягає   державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту реєстрації. Доказів належної реєстрації ангару позивач не надав. Довідкою Новгород-Сіверського МЕТІ / л.с.29/, випискою з рішення Новгород-Сіверської міської ради від 26 листопада 2005 року /л.с. 77/ підтверджується, що вказане нерухоме майно не зареєстроване. Крім того, в порушення вимог п.4.3.3 вказаного договору купівлі-продажу він не зареєстрований в Новгород-Сіверській МДПІ. Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач належним чином набув право власності на ангар. Відповідно до ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Укладення договору оренди між сторонами від 25 серпня 2004 року не відповідає вимогам ст.ст.793-796 ЦК України, що тягне за собою наслідки, передбачені ч. 1 ст 220 ЦК України, тобто такий договір є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом /нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідачем вони не доведені, тому не підлягають задоволенню вимоги про її стягнення.

Таким чином, вимоги сторін: позивача - про стягнення орендної плати і розірвання договору оренди, відповідача - про визнання договору оренди недійсним та стягнення моральної шкоди - не відповідають нормам матеріального права і не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції в рішенні від 12 травня 2006 року зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, і неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування такого рішення і постановления нового.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з постановления нового рішення про відмову в позовах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3.4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319,10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст.215, 220, 334, 761, 793-796, 1167 ЦК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу відповідачса СПД ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 12 травня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором оренди та визнання договору розірваним в односторонньому порядку.

Відмовити СПД ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову про визнання правочину недійсним та стягнення моральної шкоди.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.