Справа № 22ц-1739/2006             Головуючий у першій інстанції ШАПОВАЛ 3.0.

Категорія - цивільна                                                      Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2006 року                                                                       місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:  ІВАНЕНКО Л.В.,

суддів:  ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР B.C.,

при секретарі:  ПАЦ Т.М.,

за участю:  ОСОБА_2,ОСОБА_1                                                                      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Облтеплокомуненерго" на рішення Шорського районного суду від 04 вересня 2006 року по справі за позовом ВАТ „Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Щорського районного суду від 04 вересня 2006 року, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з теплопостачання в сумі 561 грн.04 коп. з відповідачки та ухвалити нове рішення про стягнення боргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду 1 інстанції є незаконним у зв"язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, апелянт стверджує, що хоча за бажанням відповідачки в її квартирі в м. Щорс по АДРЕСА_1 і було відключено нагрівальні прилади централізованого опалення, вона продовжує користуватися частиною тепла, що надходить від стояка в квартирі, приладів в сусідніх квартирах, стояків і нагрівальних приладів приміщень загального користування. Тому відповідачка має сплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку. Неукладення сторонами договору з надання зазначених послуг не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачка фактично отримувала послуги. Також апелянт посилався на те, що Методика розрахунків споживання теплової енергії квартирами багатоповерхових будинків з демонтованими опалювальними приладами/далі Методика/ є актом нормативно-технічного характеру і не підлягає державній реєстрації, але узгоджена і зареєстрована в 2001 році в органах виконавчої влади. Відповідачка щомісяця отримувала квитанції з нарахуванням оплати за надані послуги з теплопостачання, але не оскаржувала розміри нарахувань, тому, вказує апелянт, вона порушила ст.ст.67,68 ЖК України, а суд не врахував інтереси постачальника послуг по теплозабезпеченню.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, стверджувала, що в 2002 році позивачем демонтована система опалення в її квартирі, а стояк системи  опалення     заізольований  і  тепло  в  квартиру не  надходить. Також договору на постачання теплової енергії з нею ніхто не укладав, а Методика не затверджена належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що у квартирі ОСОБА_1 в 2002 році були відключені нагрівальні прилади від централізованого опалення. Проте через квартиру проходить стояк системи опалення і позивач згідно Методики проводить нарахування із застосуванням коефіцієнту 0,33 і за період з жовтня 2002 року по 01.06. 2006 року склалась заборгованість в сумі 561грн.04 коп.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Після уточнення позовні вимоги ВАТ „Облтеплокомуненерго" полягають у наступному. У квартирі відповідачки відключено нагрівальні прилади централізованого опалення. Але вона продовжує користуватися частиною тепла, що надходить від стояків системи опалення, що залишилися у квартирі, тобто отримує послуги, які не оплачує.

Суд 1 інстанції прийшов до висновку, що договір по наданню послуг з

теплопостачання з відповідачкою не укладався, Методика, на підставі якої

проведено нарахування заборгованості є актом нормативно-технічного характеру і належним чином не затверджена. Крім того, щодо вимог за період з жовтня 2002 року по липень 2003 року закінчився строк позовної давності. Тому суд першої інстанції   не  знайшов  підстав  для   задоволення позову  ВАТ „Облтеплокомуненерго".

Апеляційний суд, вважаючи, що суд 1 інстанції вірно відмовив у задоволенні позову, враховує також наступне.

Фактично вимоги позивача зводяться до того, що позивачка користується частиною тепла, що надходить від стояків системи опалення, які залишились у квартирі. Проте, згідно пояснень позивачки, проти яких не заперечували представники позивача як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, стояки заізольовані, тобто, вони не опалюються і не споживають теплову енергію. Дана обставина підтверджується актами від 09.09.2002 року та від 24.07.2006 року. Тому підстав для нарахування оплати за спожиту теплову енергію та стягнення заборгованості не вбачається.

Посилання апелянта на те, що відповідачка використовує і частину тепла, що надходить від нагрівальних приладів в сусідніх квартирах та стояків і нагрівальних приладів приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку , апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки позовні вимоги вмотивовані іншими обставинами, а не зазначеними, також в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, а такі вимоги, як вбачається з позовної заяви в суді першої інстанції позивачем не заявлялись.

Також апеляційний суд враховує положення ст.ст. 16,19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" - порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства; відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних відносинах.

Порядок надання послуг передбачений також п.8 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМ України №1497 від ЗО грудня 1997 року - послуги надаються споживачеві згідно з договором надання населенню послуг з теплопостачання, який розробляється виконавцем згідно з типовим договором і укладається за його ініціативою. Права, обов"язки та відповідальність виконавця і споживача, передбачені цими правилами, набирають чинності з моменту укладення договору.

Надання послуг споживачеві згідно з договором передбачено п.8 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 року.

Цими ж Правилами передбачено, що споживач може відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення і оплачувати він має послуги з централізованого опалення місць загального користування відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства-п.24,28.

Доводи апелянта, що розробка методики відноситься до сфери повноважень місцевої державної адміністрації є необгрунтованими, бо ст. 12 Закону України „Про теплопостачання", в якій виписані повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері теплопостачання, не передбачено таких їх функцій. Надані апелянтом Методика а.с.21-25 та розпорядження №9 від 25.06.2001 року та №6 від 30.12.2004 року а.с.7,29 є внутрішніми документами ВАТ „Облтеплокомуненерго" і не можуть бути підставою для проведення нарахувань за послуги з теплозабезпечення.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін як таке, що постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ВАТ „Облтеплокомуненерго" - відхилити.

Рішення Щорського районного суду від 04 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.