Головуючий у 1 інстанції Лебеденко С.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 49

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 22 травня 2013 року за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.

Зазначала, що з січня 2009 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. Вони проживали однією сім'єю, у них був спільний бюджет та вони вели спільне господарство, відповідач бажав народження дитини.

З листопада 2009 року фактичні шлюбні відносини між ними були припинені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила сина ОСОБА_6, який мешкає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Посилаючись на те, що біологічним батьком дитини є відповідач, що він ухиляється від реєстрації сина, допомоги на його утримання не надає, що на теперішній час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною та потребує матеріальної допомоги, просила:

- визнати ОСОБА_4 батьком її сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язати орган реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_6;

- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в розмірі ? частини всіх доходів щомісяця до повноліття дитини (а.с.1, а.с. 20-21).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, в якому ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2012 року виправлена описка, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 квітня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

ОСОБА_4 визнано батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язано Відділ реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку внести зміни до актового запису № 504 від 21 липня 2010 року про народження ОСОБА_6, зазначивши у графі «батько» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, виключивши відомості про батька «ОСОБА_7».

З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини від всіх видів доходу (заробітку) щомісяця, починаючи з 12 квітня 2011 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року

З ОСОБА_4 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 214,60 грн. (а.с. 125-128, а.с. 131, а.с. 157).

25 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року.

Посилаючись на те, що:

- ухвалюючи рішення від 20 лютого 2012 року про визнання його батьком ОСОБА_6, суд виходив з того, що його поведінка у вигляді неявки 4 рази без поважних причин до експертної установи розцінюється як побоювання вірогідного встановлення його батьківства щодо неповнолітньої дитини, батьківство щодо якої він не визнає, та, оцінюючи наведені докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт кровної спорідненості між ОСОБА_4 та дитиною ОСОБА_6;

- при ухваленні цього рішення судом не було враховано його пояснень щодо його релігійних переконань, які не дозволяють йому надавати зразки його організму на дослідження; він вважав, що краще бути «юридичним» батьком чужої дитини, аніж, надавши біологічні зразки свого тіла, втратити частину душі і після смерті потрапити в пекло;

- після того, як Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив в силі рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, остаточно завершив судовий спір щодо батьківства ОСОБА_6, його почали картати сумніви щодо того, що він, зберігши цілісність своєї душі, занапастив життя ОСОБА_6 тим, що той все життя буде хибно сприймати його своїм батьком, не знаючи істинної правди. Він неодноразово відвідував храми та церкви у пошуках правильного вирішення проблеми і це допомогло йому змінити свої релігійні переконання. Священнослужителі неодноразово пояснювали йому, що його тлумачення Православної віри є помилковим і, надавши зразки біологічного матеріалу свого організму на дослідження, його душа збереже свою цілісність;

- після зміни своїх релігійних переконань, в грудні 2012 року, він звернувся до клініки ТОВ «ВІОТЕХСОМ» для проведення аналізу ДНК, який було проведено в провідній світовій лабораторії GENETIC TESTING LABORATORIES, INS, що знаходиться в місті Лас-Крузес, штат Нью-Мексико, Сполучені Штати Америки. За результатами ДНК тестування, проведеного ТОВ «ВІОТЕХСОМ» 31 січня 2013 року, ймовірний батько ОСОБА_4 не є біологічним батьком ОСОБА_6, оскільки в них не визначені генетичні маркери, з протестованих методів по генетичному сумісництву 5 з 15 протестованих показників не співпадають;

- встановлення факту того, що він, ОСОБА_4, не є біологічним батьком ОСОБА_6, є нововиявленою обставиною, оскільки є істотною обставиною, яка впливає на законність та обґрунтованість судового рішення, бо жодні показання свідків не можуть підтвердити того, що підтверджує аналіз ДНК, проведений в кращій лабораторії світу;

- зазначена обставина не могла бути йому відома на час розгляду справи через вищевказані релігійні переконання та стала йому відома лише 16 квітня 2013 року після отримання поштового відправлення з результатом аналізу ДНК;

- усвідомлюючи, що вищезазначений аналіз ДНК може бути скептично оцінений судом в якості доказу, на даний час, з огляду на зміну обставин, що перешкоджали проходженню судової генетичної експертизи про встановлення факту кровної спорідненості між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, він готовий пройти відповідну експертизу

просив:

- прийняти його заяву та порушити провадження про перегляд рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами;

- призначити судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, шляхом аналізу геномної дезоксирибонуклеїнової кислоти, проведення якої доручити Науково-дослідному криміналістичному центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області. На вирішення експертизи поставити питання: «Чи є ОСОБА_4 біологічним батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- за результатами розгляду відповідної заяви скасувати рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 квітня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини;

- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини відмовити (а.с.163-167).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 22 травня 2013 року заява ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року задоволена.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено (а.с. 195-196).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі просить рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 22 травня 2013 року скасувати, заяву ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року залишити без задоволення, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити у повному обсязі (а.с. 204-206).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29 травня 2013 року (а.с. 207), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4, його представник ОСОБА_5, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 01 квітня 2013 року (а.с. 174), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у позивача ОСОБА_1 народилася дитина ОСОБА_6 (а.с. 23).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 504 від 21 липня 2010 року батьком ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідно до частини 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) при реєстрації народження дитини був записаний ОСОБА_7 (а.с. 114-15).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 квітня 2012 року та відповідно набрало законної сили 19 квітня 2012 року, ОСОБА_4 визнано батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язано Відділ реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку внести зміни до актового запису № 504 від 21 липня 2010 року про народження ОСОБА_6, зазначивши у графі «батько» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, виключивши відомості про батька «ОСОБА_7» (а.с. 125-128, а.с. 131, а.с. 157).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що у судовому засіданні доведений факт кровного споріднення між ОСОБА_4 та дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони до 09 листопада 2009 року проживали сумісно. Згідно медичних документів орієнтовний строк зачаття дитини з 10 жовтня 2009 року по 18 жовтня 2009 року. Доказів, що в період до 19 жовтня 2009 року відповідач не перебував у м. Донецьку та не мав статевих стосунків з ОСОБА_1, відповідачем суду не надано. За клопотанням позивача суд двічі призначав судово-генетичну експертизу з метою встановлення кровного споріднення між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, адже відповідач ОСОБА_4 для проведення експертизи не з'являвся, внаслідок чого суд на підставі ст. 146 ЦПК України дійшов висновку про ухилення ОСОБА_4 від проведення експертизи, його поведінка розцінена як побоювання вірогідного встановлення його батьківства щодо неповнолітньої дитини, батьківство щодо якої він не визнає (а.с. 125-128).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яке видано відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку 12 липня 2012 року, тобто після набуття 19 квітня 2012 року законної сили рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, батьком дитини зазначений громадянин України ОСОБА_4 (а.с. 187).

Задовольняючи заяву відповідача ОСОБА_8 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 надав результати ДНК тестування, відповідно до яких він не є біологічним батьком дитини, яка народжена позивачем, що є підставою для перегляду рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року за нововиявленими обставинами, оскільки ця обставина є істотною для справи та не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи (а.с. 195-196).

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, до нього суд дійшов порушивши норми процесуального права.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є в тому числі істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Суд першої інстанції зазначене не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про перегляд рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 19 квітня 2012 року, за нововиявленими обставинами.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 ніколи не визнавав позов ОСОБА_1 про визнання його батьківства щодо дитини ОСОБА_6, який народився у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно технічного запису судового засідання від 07 червня 2011 року під час розгляду справи по суті судом першої інстанції відповідач своє батьківство щодо дитини ОСОБА_6, який народився у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 року, заперечував, посилався на те, що він не може бути батьком ОСОБА_6, що він однією сім'єю з позивачем не проживав, іноді з нею зустрічався, а з жовтня 2009 року він взагалі не спілкувався з ОСОБА_1 та не підтримував з нею статевих стосунків (а.с. 46).

Оскаржуючи рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, в апеляційній скарзі відповідач також посилався на те, що задовольняючи позов про визнання його батьківства, суд порушив приписи ст. 128 СК України та ст. 212 ЦПК України при оцінці відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи. Суд необґрунтовано не врахував, що він з позивачем сумісно не проживав, мав з нею несистематичні статеві стосунки, які припинив в кінці вересня 2009 року (а.с. 134-135).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, апеляційний суд в ухвалі від 19 квітня 2012 року зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, що поведінка відповідача у вигляді неявки до експертної установи без поважних причин чотири рази правильно розцінена судом як побоювання вірогідного встановлення його батьківства щодо неповнолітньої дитини, батьківство щодо якої він не визнає, та за результатами апеляційного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_4 було відхилено, а рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року - залишено без змін.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 10, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування у цій справі щодо визнання батьківства є наявність або відсутність кровного споріднення між дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідачем ОСОБА_4, який своє батьківство заперечував.

Відповідно до частини 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, в разі добросовісного здійснення відповідачем ОСОБА_4 своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, обставини щодо його кровного споріднення з дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, могли бути відомі заявникові ОСОБА_4 на час розгляду справи. В порушення вимог ст. 10, ст. 60 та частини 2 ст. 27 ЦПК України відповідач ОСОБА_4 на підтвердження своїх заперечень щодо батьківства дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, будь-яких доказів на стадії розгляду справи судом першої інстанції не надав, чотири рази без поважних причин не з'явився до експертної установи з метою проведення судово-генетичної експертизи, що він не заперечує, та вже після набрання 19 квітня 2012 року рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року законної сили, посилаючись на результат ДНК тестування від 31 січня 2013 року, звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пунктів 4, 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4, суд першої інстанції ці роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не врахував, не врахував, що відповідач ОСОБА_4 під час судового провадження по цій справі ніколи не визнавав своє батьківство щодо дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не визнавав позовні вимоги ОСОБА_1, проти них заперечував, в апеляційному порядку оскаржував рішення суду першої інстанції, яким було встановлено факт його кровного споріднення з дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а наданий заявником ОСОБА_4 вже після набрання рішенням суду законної сили результат ДНК тестування, є нічим іншим, як новим доказом по справі, який ним наданий суду з порушенням вимог частини 2 ст. 27 ЦПК України. Враховуючи зазначене, результат доданого відповідачем до заяви про перегляд судового рішення ДНК тестування, який проведений клінікою ТОВ «ВІОТЕХСОМ» в січні 2013 року, та який як в ньому зазначено не має обов'язкової правової сили, а зразки не підтверджені свідками, згідно якого заявник не є біологічним батьком дитини ОСОБА_8 (таке прізвище дитини зазначено в результаті аналізу ДНК), та наведені в заяві ОСОБА_4 обставини, не є нововиявленими відповідно до вимог ст. 361 ЦПК України та не є підставою для перегляду рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Що стосується доводів позивача в апеляційній скарзі щодо допустимості та належності результату ДНК тестування, як доказу нововиявленої обставини, його належного оформлення, то оцінка цього доказу не є необхідною, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність нововиявлених обставин, на які посилається заявник, і відсутність підстав для перегляду рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 19 квітня 2012 року.

Посилання заявника ОСОБА_4 на зміну його релігійних переконань також не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 361 ЦПК України, оскільки зміна релігійних переконань заявника не входить до предмету доказування по цій справі, а тому не може вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Право відповідача на свободу віросповідання, на що він посилається в заяві про перегляд судового рішення, не суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, згідно якого суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Посилання заявника на те, що перегляд судового рішення за встановленими ним нововиявленими обставинами відповідає ст. 7 Конвенції про права дитини, згідно якої дитина має право на ім'я, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування, не спростовує висновків апеляційного суду.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 19 квітня 2012 року, жодним чином прав дитини ОСОБА_6 не порушує та відповідає:

- вимогам частини 8 ст. 7 СК України, згідно якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини;

- Загальній декларації прав людини, якою проголошено, що діти мають право на особливе піклування і допомогу;

- Декларації прав дитини, якою проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу;

- Конвенції про права дитини, в статті 3 якої передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам ЦПК порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950).

Відповідно до частини 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 3) змінити рішення; 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 365 ЦПК України розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Враховуючи зазначене, рішення суду від 22 травня 2013 року, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинамита залишення без змін рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 365, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 22 травня 2013 року за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року відмовити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна