Справа № 127/4815/13-к

Провадження №11/772/586/2013

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Вишар І.Ю. КОПІЯ.

Доповідач : Аліфанов Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого-судді: Аліфанова Ю.Б.,

суддів: Паська Д.П., Пікановського Б.В.,

за участю прокурора Кузьміна С.В.,

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженого: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 4 липня 2013 року кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних долях цивільний позов на загальну суму 46.000 гривень.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_4 20.09.2012 рок біля 8 год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем "Форд", д.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Келецькій у напрямку проспекту Юності в районі е/о№150 у м. Вінниці зі швидкістю біля 90 км/год., допустив порушення вимог п.п.1.5; 2.9 а); 12.3; 12.4 Правил дорожнього руху України, не вжив своєчасних заходів до зупинки автомобіля в момент об'єктивної появи в полі його зору велосипедиста, який перетинав проїзну частину даної вулиці зліва на право по ходу руху автомобіля, внаслідок чого вчинив зіткнення з вказаним велосипедистом, під керуванням ОСОБА_5, у результаті чого від отриманих травм ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в МКЛ ШМД.

В апеляціях засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою досудового та судового слідства, порушенням його права на захист та суворістю призначеного покарання або застосувати до нього ст.75 КК України. Зазначає, що ні досудовим ні судовим слідством не дано правової оцінки діям потерпілої.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Кузьміна С.В., та потерпілих, які заперечили проти апеляцій засудженого та вважали вирок суду законним і обґрунтованим, пояснення, виступ в дебатах та з останнім словом засудженого ОСОБА_4, який просив його суворо не карати та зазначив, що судом не надана правова оцінка діям потерпілої, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції при її розгляді було допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, що є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.299 КПК України 1960 року обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді.

Суд, відповідно до правил ч.3 ст.299 КПК України 1960 року, вправі визнати дослідження доказів щодо фактичних обставин справи недоцільним коли всі учасники судового розгляду не оспорюють ці фактичні обставини. Обов'язковою умовою прийняття судом фактичних обставин справи як таких, що сторонами не оспорюються та не підлягають дослідженню, є вимога закону роз'яснити сторонам зміст цих обставин (об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину). При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. Окрім цього, головуючий повинен впевнитись, що визнання сторонами фактичних обставин справи є добровільним та істинним.

Фактичні обставини справи, які не оспорюються, кожним учасником судового засідання мають знайти своє відображення у протоколі судового засідання.

Проте, з протоколу судового засідання вбачається, що судом першої інстанції, при ухвалені рішення про встановлення порядку дослідження доказів за правилами ч.3 ст.299 КПК України 1960 року, не з'ясовано належним чином думку підсудного про те, чи правильно він розуміє зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також не роз'яснено йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Крім того, судом першої інстанції взагалі не було з'ясовано думку потерпілих з цього приводу, а також не роз'яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку (а.с.225).

Зафіксовані в протоколі судового засідання покази ОСОБА_4 в суді свідчать, що заявляючи про повне визнання своєї вини, він не зазначив, а суд в повній мірі не з'ясував, фактичні обставини справи, які визнає підсудний, чи правильно він розуміє зміст цих обставин, і це, зважаючи також на доводи поданих засудженим апеляцій, не дає підстав вважати, що визнання ним фактичних обставин справи є добровільним та істинним.

Зазначене свідчить про порушення судом вищезазначених вимог кримінально-процесуального закону.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, а тому розгляд кримінальної справи в "спрощеному порядку" не можна визнати таким, що відповідає вимогам ч.3 ст.299 КПК України 1960 року.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Cуду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" №5 від 29.06.1990 року, резолютивна частина обвинувального вироку повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумніві щодо виду і розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.

Проте, як вбачається із вироку суду, вирішуючи цивільний позов потерпілих суд у вироку зазначив, що він підлягає задоволенню частково, оскільки засуджений ОСОБА_4 відшкодував потерпілим матеріальну шкоду частково в сумі 4.000 гривень, однак у резолютивній частині вироку не зазначив, в якому саме розмірі суд стягує із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну та матеріальну шкоду завдану злочином.

Оскільки судом першої інстанції допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, відповідно до ст.370 КПК України, вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд, під час якого слід з дотриманням вимог КПК 1960 року дослідити докази по справі, дати їм належну оцінку та постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення по справі.

Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України 1960 року скасовуючи вирок, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання, а тому питання поставленні в апеляціях засудженого слід перевірити при новому судовому розгляді.

Новий судовий розгляд необхідно провести з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону, перевірити доводи апеляцій та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ " Перехідних положень " КПК України 2012, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляції засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд іншим суддею.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя: