Справа № 1202/4952/2012

Провадження № 22ц/782/2607/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Лісіциної А.І.

суддів: Галан Н.М., Назарової М.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 травня 2013р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та додаткових витрат на дитину,-

встановила:

Рішенням суду, яке оскаржується, в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду, апелянтом подана апеляційна скарга в якій він просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.І ст.ЗОЗ ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив обставини справи, характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Відповідно до ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відмовляючи у позові, суд виходив з тог, що підстави для зміни відповідно до ст. 192 СК України розміру аліментів відсутні.

Судова колегія вважає вказаний висновок обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Апелянтом ані в суд Ії інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не додано доказів про погіршення стану свого здоров'я, наявність інших утриманців, наявність інвалідності.

Окрім того, факт визнання апелянтом того, що донька ОСОБА_3, 2009р.н, є хворою та потребує лікування визнано добровільно при укладанні Договору про сплату аліментів на дитину від 26.09.2011р.

Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 209, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 травня 2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: