Справа №784/1824/13 01.07.2013 01.07.2013 01.07.2013

Провадження №22-ц/784/1689/13

Головуючий у 1-ї інстанції Мельничук О.В.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

1 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

при секретарі: Дубовій К.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Ремського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

Приватного сільсьгосподарського підприємства (ПСГП) «Корпорація України»

на рішення та додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2013 року і 30 квітня 2013 року

за позовом

ОСОБА_4

до ПСГП «Корпорація України»,

третя особа - Управління Держземагенства у Первомайському районі Миколаївської області

про визнання недійсними договорів оренди і зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом та заявою про уточнення позовних вимог до ПСГП «Корпорація Україна» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок і зобов'язання повернути йому вказані ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому в порядку спадкування на праві власності належать земельні ділянки площею 2,44га і 9,68га, розташовані в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району, які раніше були передані спадкодавцем в оренду ПСГП «Корпорація Україна» на строк з 2004 року по квітень 2012 року. Але, по закінченню строку дії договору йому стало відомо про укладення нових договорів оренди від 24 грудня 2010 року, зареєстрованих Відділом Держкомзему у Первомайському районі 9 листопада 2011 року, яких він не підписував.

Посилаючись на те, що договори укладені від його імені з порушенням вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, позивач просив визнати їх недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності, а саме зобов'язанням повернути у його володіння належні йому земельні ділянки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено, ухвалено про визнання договорів оренди землі, укладених 24 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та ПСГП «Корпорація Україна» недійсними. Зобов'язано ПСГП «Корпорація Україна» повернути ОСОБА_4 належні йому земельні ділянки площею 2,44га і 9,68га, що розташовані в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Розподілені судові витрати, у стягненні витрат на правову допомогу відмовлено.

Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2013 року з ПСГП «Корпорація Україна» на користь держави стягнуто 1070 грн. 86 коп. судового збору.

В апеляційних скаргах відповідач ПСГП «Корпорація Україна», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права, просило рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, так як договори було підписано належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на рішення суду підлягає відхиленню із наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першій інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт недійсності правочинів, оскільки договори оренди ним особисто не підписані.

З такими висновками суду першій інстанції слід погодитися, так як вони відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Судом встановлено, що в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і на підставі виданих державних актів про право власності на земельні ділянки від 4 грудня 2008 року ОСОБА_4 належать земельні ділянки площами 2,44га і 9,68га, що розташовані в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4-7).

З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2010 року між ПСГП «Корпорація Україна» (орендарем) і від імені ОСОБА_5 (орендодавець) були підписані договори оренди належних йому на праві власності земельних ділянок площами 2,44га і 9,68га строком на 10 років. Ці договори 9 листопада 2011 року зареєстровані у Відділу Держкомзему у Первомайському районі за №№ 482548424000072, 482548424000073 (а.с.43-48).

Згідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як убачається з висновку судової почеркознавчої експертизи від 12 лютого 2013 року № 3562 підпис від імені орендодавця у договорах оренди в актах прийому-передачі від 24 грудня 2010 року виконана не позивачем, а іншою особою (а.с.79-81).

За таких обставин не можна вважати, що договори оренди землі відповідав волі орендодавця та вимогам закону.

Доводи апелянта щодо підпису договорів належним чином і невідповідність висновків експерта є безпідставними, так як висновок експерта зроблено на підставі наданого порівняльного матеріалу, який містить в декількох примірниках умовні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису позивача, а тому підстав для сумніву в проведеному експертом порівняльному аналізу зразків підпису на двох договорах оренди не має. Тому, усі заперечення відповідача стосовно того, що позивач умисно підписав договори зміненим підписом є помилковими, так як висновок експерта є категоричним та таким, що відповідає іншим доказам, наданим і дослідженим по цивільної справі.

Давши належну оцінку наявним обставинам справи, суд першій інстанції дійшов правильного висновку про те, що є підстави для визнання недійсним договорів оренди землі і тому обґрунтовано задовольнив позов за цими вимогами із зобов'язанням відповідача повернути земельні ділянки позивачу.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду відносно відсутності підстав для визнання договору оренди недійсним.

Враховуючи викладене та виходячи з меж апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду не має.

Разом з тим, стягуючи з відповідача за додатковим рішенням судові витрати на користь держави, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, так як не вірно визначив ціну позову, не врахував суму судових витрат, що були оплачені позивачем, та стягнуті з відповідача на його користь в якості їх компенсації.

За такого, додаткове рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні, за яким суму судового збору, стягнутого на користь держави з ПСПГ «Корпорація Україна» слід зменшити з 1070 грн. 86 коп. до 116 грн. 90 коп..

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільсьгосподарського підприємства «Корпорація України» на рішення суду відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2013 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного сільсьгосподарського підприємства (ПСГП) «Корпорація України» на додаткове рішення задовольнити частково.

Додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2013 року змінити, стягнути з Приватного сільсьгосподарського підприємства (ПСГП) «Корпорація України» на користь держави 116 грн. 90 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді