ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

За позовом  Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ

про скасування постанови НОМЕР_1

Суддя   ЗАГИНАЙКО Т.В.

Секретар судового засідання МАТЕВОСЯН А.М.

Представники;

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець;

                      ОСОБА_2 - представник, дов. від 10.04.06р.;

від відповідача: Воронський О.Ф. - головний спеціаліст, дор. від 14.12.2005р. №7;

          Хачхарджі І.В. -нач. відділу, дор. від. № 09.06.2006р.     №10

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить скасувати постанову Головного Дніпропетровського обласного управління захисту прав споживачів НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 27 167 грн.90 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - перед початком перевірки службові особи державного органу у справах захисту прав споживачів у «журналі перевірок»розписалися за проведення «планової перевірки», проте ніякий щоквартальний план проведення перевірок наданий для ознайомлення не був; - перевірка поводилась без присутності особи, що здійснює продаж товарів, оскільки громадянка ОСОБА_2, яка зазначена у акті у якості продавця, насправді не працювала у магазині продавцем, а була сторонньою особою, яка не знаходилась з позивачем у трудових відносинах; -через порушення порядку проведення перевірки позивач був позбавлений можливості довести службовим особам державного органу у справах захисту прав споживачів відсутність порушень Закону України «Про захист прав споживачів», а саме наявність маркування на продукції відповідно до вимог закону; - відповідачем безпідставно застосовані штрафні санкції, передбачені статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вони стосуються суб'єктів господарювання відмінних за своїм статусом від суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування; - оскільки позивач є саме таким суб'єктом господарювання до нього, у разі наявності порушень, повинні застосовуватися штрафні санкції у розмірі відповідно 10 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або 5  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. НОМЕР_2) позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що: - 30 березня 2006 року відповідно до плану роботи на І квартал 2006 р. та згідно з розпорядженням НОМЕР_3 спеціалістами відповідача в присутності продавця ОСОБА_2 була проведена перевірка дотримання законодавства України про захист прав споживачів при продажу товарів у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1»приватного підприємця         ОСОБА_1, розташованому по АДРЕСА_1;        - 18 квітня 2006 р. відповідачем прийнято постанову НОМЕР_1про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на позивача у вигляді штрафу у розмірі 27 167 грн.90 коп.; - підставою для прийняття постанови були дані Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів НОМЕР_4 у ПП ОСОБА_1; - одночасно з проведенням цієї планової перевірки було розглянуто і питання щодо неякісної продукції фірми «ІНФОРМАЦІЯ_2», продаж якої і здійснює позивач; - пред'явлення суб'єкту господарювання плану роботи при проявленні перевірок чинним законодавством не передбачено; - перевірку було проведено в присутності особи, яка представилась як продавець ОСОБА_2, здійснювала продаж товарів у зазначеному магазині і надавала пояснення перевіряючим та покупцям як продавець, про що зазначено в акті перевірки; - необхідності щодо перевірки законності перебування тих чи інших осіб на робочому місці у суб'єктів господарювання та відповідних на це повноважень у відповідача немає; -  Закон №1023 не встановлює будь-яких особливостей застосування повноважень державного органу у справах захисту прав споживачів залежно від форми сплати податків господарюючим суб'єктом; - єдиними виключенням згідно з нормами законодавства України є платники фіксованого податку, які звільнені від обов'язкового ведення обліку доходів та витрат; - позивач не довів, що він є платником фіксованого податку і він звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.

В подальшому позивач надав уточнення до позовної заяви (вх. НОМЕР_5), в яких зазначає, що: - в діях службових осіб, що здійснювали перевірку, були ознаки особистої зацікавленості, а тому навряд чи носять об'єктивний характер, оскільки у відповідача існують плани по стягненню штрафів, за невиконання яких персональну відповідальність несуть керівники відповідних підрозділів; - таблиця до акту з зазначенням найменування товару, країни виробника та ціни за одиницю не підписана взагалі, у зв'язку з чим не можна дійти достовірного висновку, чи співвідноситься найменування товару, про який йде мова в тексті акту перевірки з найменуванням та ціною товару, що зазначений у таблиці та з тим переліком товару, що знаходився у магазині; - маркування є не єдиним засобом доведення інформації про товар до споживача, а інформація про товар була забезпечена саме у наочній формі та до придбання товару; - відсутність маркування чи невідповідність маркування вимогам ДГСТ не входить до переліку підстав для заборони реалізації продукції, у зв'язку з чим комплект меблів був безпідставно знятий з реалізації; - суб'єкт підприємницької діяльності, що перейшов на спрощену систему оподаткування, не зобов'язаний вести обов'язковий облік витрат; - при винесенні постанови НОМЕР_1відповідачем неправильно застосовані норми статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких штрафні санкції застосовуються у відсотковому відношенні до вартості одержаної для реалізації партії товару, тобто мова йде про ціну закупки, а не реалізації.

Відповідач у відзиві на уточнення до позовної заяви (вх.НОМЕР_6) зазначає, що: - робота Головного управління, як і будь-якого державного органу не є спонтанною , а носить плановий характер, тому наявність рекомендованих планових показників та їх виконання, про які іде мова в документі, на який посилається позивач, не може свідчити про упередженість Головного управління відносно позивача, оскільки в ньому не йде про це мова, а стосується покращення ефективності контрольної роботи взагалі, до того ж зазначений документ одержано позивачем незаконним шляхом; - позивачем не надано ніяких «ознак особистої зацікавленості в результатах перевірки», оскільки кожний факт, викладений позивачем, повинен бути підтверджений відповідними доказами, а не базуватися на припущеннях.

03.07.2006р. позивач звернувся з клопотанням (вх. НОМЕР_7) про забезпечення адміністративного позову і просить забезпечити позов шляхом встановлення заборони Державній виконавчій службі у Бабушкінському районі  м. Дніпропетровська вчиняти дії по виконанню постанови НОМЕР_1про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», до позивача у зв'язку з тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може зробити неможливим захист прав, свобод та інтересів позивача або для відновлення таких прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги, що:

- згідно із частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;