Справа № 755/10349/13-к
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Дзюба О.А.
при секретарі Гаєвському О.С.
за участю прокурора Йовенка С.П.
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Івасюка О.П. від 27 серпня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 129, 296, 398 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 22 листопада 2012 року у порядку КПК 1960 року подав до суду скаргу, у якій, не погоджуючись з прийнятим рішенням старшого лейтенанта міліції Івасюка О.П., просить постанову від 27 серпня 2012 року скасувати, як таку, що винесена без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, відповідно до ст. 22 КПК України 1960 року.
В судове засідання скаржник не зявився, надіслав заяву про розгляд скарги у його відсутність, просив скасувати вище зазначену постанову, з підстав викладених у скарзі.
Прокурор заперечував проти задоволення скарги скаржника, пояснив суду, що не вбачає порушень КПК України при розгляді даної скарги.
Суд, дослідивши доводи прокурора, писові доводи скаржника, долучені до скарги матеріали, приходить до наступного.
20 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс, прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 року. З огляду на положення п. 7 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, якщо до суду першої інстанції 20 листопада 2012 року або пізніше надійшла скарга на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи з дотриманням строку оскарження, передбаченого КПК 1960 року, то суд має розглянути відповідну скаргу, керуючись положення КПК 1960 року.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як зазначає скаржник, копію постанови про відмову у порушення кримінальної справи він отримав 19 листопада 2012 року і відповідно 22.11.2012 року ним,у межах строку передбаченого ст. 236-1 КПК України було подано дану скаргу.
Вище зазначені обставини встановлені і в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 22.04.2013 року.
З матеріалів скарги вбачається, що 27 серпня 2012 року ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Івасюком О.П. були розглянуті матеріали за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_4 злочинів по відношенню до самого скаржника та до його сестри, племінника, дружини останнього, та прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. ст. 129, 296, 398 КК України, через відсутність ознак складу цих злочинів у діях ОСОБА_4, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Відповідно до ст. 236-1 КПК України 1960 року, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Частиною 3 статті 236-2 КПК України регламентовано, що суддя, приймає рішення за скаргою з урахуванням того, чи були при відмові у порушенні справи виконанні вимоги статті 99 цього Кодексу.
З п. 1 ч. 1 ст. 94 КПК України убачається, що приводом і підставою до порушення кримінальної справи є в тому числі заява громадян про злочин. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 95 КПК України, письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.
Відповідно до положень ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти рішення. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше 10 днів, шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб та витребування необхідних документів.
Системний аналіз положень глави 8 КПК України свідчить, що заява або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. При розгляді заяви або повідомлення про злочин відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства особою, до компетенції якої належить вирішення питання по прийняттю рішень зазначених в ст. 97 ч. 2 КПК України, з'ясовуються у тому числі й наступні обставини, а саме: чи є отримана заява або повідомлення про злочин підставою для порушення кримінальної справи; чи містять факти, про які отримані відомості, ознаки злочину; за якою статтею або сукупністю статей може бути кваліфіковано такий злочин; чи маються підстави для відмови в порушенні кримінальної справи; якими фактичними даними підтверджуються зазначені обставини; чи є сукупність відомостей про злочин достатньою для прийняття остаточного рішення, передбаченого законом.
При відсутності підстав до порушення кримінальної справи відповідно до вимог ст. 99 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють в порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
З заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про злочин ОСОБА_4 від 06.08.2012 року вбачається, що заявник зазначає про те, що останній вчинив злочини по відношення до самого скаржника, його сестри ОСОБА_5, племінника ОСОБА_3, дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_6
Зокрема скаржник стверджує, що ОСОБА_4 телефонував з погрозами вище зазначеним особам, при цьому він висловлювався нецензурною лайкою, принижував честь та гідність даних осіб, а саме:
? 23.072012 року о 18 год. 07 хв. ОСОБА_4 з особистого мобільного телефону телефонував скаржнику;
? 24.07.2012 року приблизно з 16 год. до 21 год. ОСОБА_4 з особистого мобільного телефону телефонував скаржнику;
? 24.07.2012 року ОСОБА_4 протягом дня телефонував з особистого мобільного телефону ОСОБА_3;
? 24.07.2012 року ОСОБА_4 неодноразово телефонував з особистого мобільного телефону матері та дружинв ОСОБА_3 - ОСОБА_5, ОСОБА_7
Про те, що ОСОБА_4 погрожував вище зазначеним особам скаржнику стало відомо зі слів ОСОБА_3
В той же час, з постанови ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Івасюка О.П. від 27 серпня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 129, 296, 398 КК України вбачається, що під час перевірки заяви про злочин ОСОБА_1 ним було вжито наступні заходи:
? проведено телефонну розмову з ОСОБА_1;
? 27.08.2012 року відібрано пояснення у ОСОБА_8;
? 27.08.2012 року відібрано пояснення у ОСОБА_9;
? 27.08.2012 року відібрано пояснення у ОСОБА_4
Однак, при перевірці викладених в заяві про злочин обставин, не було належним чином допитано ОСОБА_1, ОСОБА_4 і взагалі не допитано ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7
З пояснень ОСОБА_4 від 27.08.2012 року випливає, що він взагалі не надавав їх в частині здійснення погроз ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, не надано з даного приводу і ґрунтовної правової оцінки в постанові про відмову в порушені кримінальної справи.
Тобто, всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в заяві про злочин, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них об'єктивно випливала із самої заяви; тощо).
Окрім того, з заяви про злочин скаржника вбачається, що він просив порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 398 КК України, в той же час, з постанови слідчого від 27.08.2012 року вбачається, що за результатами розгляду скарги скаржника, відмовлено в порушені кримінальної справи по ст.. 129, 296, 398 КК України, при цьому в постанові не обґрунтовано, чому саме проводилася перевірка за вказаною сукупністю статей та не наданого належного висновку в частині правової аргументації про відсутність підстав для порушення кримінальної справи.
В свою чергу, у відмовних матеріалах, в супереч положень ч. 2 ст. 95 КПК України, відсутні дані проте, що заявника попереджено про відповідальність за неправдивий донос і відібрано від нього відповідну підписку.
В матеріалах перевірки також відсутні пояснення чи документи, які б підтвердили або заперечували порушення викладені в скарзі. Тобто із викладеного вбачається, що перевірка в тій формі що передбачає п. 4 ст. 97 КПК України взагалі не проведена.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що фактично перевірка доводів скарги проведена неповно, оскаржувана постанова невмотивована та винесена передчасно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 97, 99, 236-1, 236-2 КПК України ( у редакції 1960 року), пунктом 7 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Івасюка О.П. від 27 серпня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 129, 296, 398 КК України - задовольнити.
Постанову ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Івасюка О.П. від 27 серпня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 129, 296, 398 КК України, - скасувати.
Матеріали на підставі яких було відмовлено в порушенні справи - повернути до прокуратури Дніпровського району м. Києва для проведення додаткової перевірки.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.
СУДДЯ: