УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.,
суддів - Олійника В.Б., Пархоменко О.М.,
з участю прокурора - Ворфоломеєвої Н.А.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому. засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми, від 19 серпня 2006 року, яким
ОСОБА_1, мешкаючий: АДРЕСА_1, раніше судимий:
1. 13.12.2001р. за ст. 140 ч.2, 185 ч.З, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, -
засуджений: за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ст. 186 4.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 5620 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за вчинення слідуючого.
21 травня 2006 року близько 03 год. 00хв. ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, повторно, з корисливих мотивів, відкрито викрав майно потерпілої' ОСОБА_2: жіночу сумку з мобільним телефоном „Samsung - С 200" з сім - картою „UMC" у чохлі, компакт - диском, пудрою „Avon", блиском для губ „Avon", гаманцем „Next" з грошима в сумі 20 грн., парасолькою, грошима в сумі 200 грн., зв'язкою ключів, гребінцем, пластиковою платіжною карткою банку «Надра» на ім'я ОСОБА_2, пластиковою платіжною карткою банку
Справа № 11-828
Категорія -186 ч. 2 КК України
Головуючий у першій інстанції-Левченко Т.А. Доповідач - Олійник В.Б.
«ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2, аркушем паперу з пін-кодами до пластикової платіжних картки банку «Надра» та пластикової платіжної картки банку «ПриватБанк», чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 847 грн.
Далі ОСОБА_1, 21 травня 2006 року, з метою власного збагачення, діючи повторно, з корисливих мотивів, використовуючи пластикові платіжні картки банку «Надра» та «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 з пін - кодами до них, таємно викрав з відповідних карткових рахунків . потерпілої гроші в сумі 5620 грн., чим спричинив матеріальні збитки потерпілій ОСОБА_2 на вказану суму.
В поданій апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду переглянути, вказуючи, що вирок суду є незаконним, оскільки, покази він давав під фізичним та психологічним впливом працівників міліції, на даний час потребує психіатричної допомоги, оскільки перебував на обліку, як психічно хвора людина, крім того також просить суд врахувати всі пом'якшуючі вину обставини, поганий стан здоров'я та застосувати положення ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданої апеляції, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляції без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_1. в підтримку своєї апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 в скоєному і вірно кваліфікував його дії за ст. ст. 186 ч. 2; 185 ч. 2 КК України, прийнявши до уваги при цьому визнання ОСОБА_1 вини в скоєному та його згоду на недоцільність дослідження доказів по справі на підставі ст. 299 КПК України.
При цьому ОСОБА_1 було доведено до відома, що в даному разі він позбавляється можливості оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини справи про, що він склав відповідну розписку (а. с. 137).
Колегія суддів знаходить необгрунтованими мотиви ОСОБА_1 своєї апеляції тим, що в ході досудового слідства відносно нього були застосовані незаконні методи слідства, оскільки ні в ході досудового слідства, ні в ході судового розгляду справи, він не заявляв про такі обставини, маючи при цьому, реальну можливість заявити про це.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в ході досудового слідства визнавав себе винним в скоєному, давав визнавальні пояснення в ході його допитів як в якості підозрюваного, так і обвинуваченого, в тому числі і в присутності захисника (а. с. 64; 68; 72 - 81; 92).
Ніяких заяв щодо незаконних методів слідства під час його ведення ОСОБА_1 не заявляв і в ході судового розгляду справи.
Такі обставини свідчать про надуманість мотивів апеляції в цій частині.
Не заслуговують на увагу і мотиви апеляції про те, що на час досудового слідства по справі, а також судового її розгляду, ОСОБА_1 потребував психіатричної допомоги, у зв'язку з чим суд не законно розглянув справу з постановлениям вироку, не з'ясувавши його психічного стану.
Як вбачається з матеріалів справи ( а. с. 98 ) ОСОБА_1 знаходився на диспансерному обліку в Сумському обласному психоневрологічному диспансері з 1994 р. по 1997 р. і був знятий з обліку у зв'язку з його видужанням.
За таких обставин у суду не було підстав для перевірки психічного стану у ОСОБА_1, тим паче, що ні він ні його захисник в ході судового розгляду справи ніяких клопотань з цього приводу не заявляли.
При призначенні судом ОСОБА_1 покарання, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особа та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і ті пом'якшуючі покарання обставини на які посилається ОСОБА_1 в своїй апеляції про пом'якшення призначеного йому покарання,. при цьому суд дійшов до висновку про необхідність призначення йому покарання в виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій ст. ст. 186 ч. 2; 185 ч. 2 КК України.
За такої обставини колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання призначеного за вироком суду.
Керуючись ст. ст. 366; 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми, від 19 серпня 2006 року, відносно ОСОБА_1, - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1. - без задоволення.