Справа №22-ц-1519 2006р. Головуючий у 1-й інстанції ОпімахЛ.М.
Категорія 5 Суддя-доповідач Данильченко Л.О.
УХВАЛА
іменем України
30 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Маслова В.О.
суддів - Данильченко Л.О., Криворотенка В.І.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
адвоката - Сукач Л.В.
та осіб, які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_1,
представника апелянтів ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа: Друга Сумська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання частково недійним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частину будинку та за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4 на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 травня 2006 року в даній справі,
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи ОСОБА_3 та її адвоката ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи та доводи апелянтів в апеляційних скаргах, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 22 червня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині дарування 1/3 частини будинку.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 травня 2006 року в даній справі визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, виданого 13 травня 2005 року.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не створювати перешкоди ОСОБА_3 в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1.
В апеляційних скаргах на основне рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
В доводах скарги апелянти посилаються на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, постановлено з порушенням норм процесуального і матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому апелянти зазначають, що будинок був придбаний саме за кошти матері - ОСОБА_4, яка отримувала пенсію і одночасно працювала в радгоспі, а син відповідачки ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3, позивачка по справі, в період придбання будинку проживали в м. Суми, перебували на черзі на квартиру і, як молода сім'я, не мали коштів для придбання житла. В період будівництва нового будинку в с Піщане, син ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_3 і дітьми проживали у м. Суми, а в с Піщане приїжджали тільки на вихідні дні. ОСОБА_3 в цей час знаходилась у декретній відпустці, крім цього, вони витрачали свої кошти на ремонт своєї квартири, яку отримали в м. Суми, придбання мотоцикла та трактору, на відпочинок, на утримання дітей, а тому не вкладали своїх коштів у будівництво будинку в с Піщане, як стверджує позивачка.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянта посилаються не те, що оскільки будинок був збудований силами ОСОБА_4 і виключно за її кошти, то вона є повноправним власником, а син ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_3 проживали в будинку з дозволу матері, і не були власниками, а тому немає підстав для визнання свідоцтва про право власності недійсним, і немає підстав для проживання позивачки в будинку, який не є її власністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін в зв'язку зі слідуючим.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 21 травня 1983 року уклали шлюб, після одруження близько двох років проживали у батьків дружини АДРЕСА_2, працювали в м. Суми у ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», відповідач стояв на обліку на отримання житла.
25 лютого 1984 року на ім'я матері відповідача ОСОБА_4 (вона ж відповідачка) було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 площею 32 кв.м. з надвірними будівлями за 2000 карбованців, при укладенні договору від її імені діяв ОСОБА_1.
В березні 1985 року відповідачка ОСОБА_4 переселилась в будинок, зареєстрована в ньому з 15 березня 1985 року. 16 липня 1985 року на підставі рішення виконкому Ковпаківської райднної ради м. суми НОМЕР_1, ОСОБА_4 отримала дозвіл на будівництво нового житлового будинку взамін старого.
Судом першої інстанції також встановлено і це підтверджено в апеляційній інстанції, що в 1985 році в старий будинок переселилась і сім'я сина відповідачки - ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_3, їх син ОСОБА_6. Всі вони жили однією сім'єю, вели спільне господарство, У 1986 році в них народилась донька ОСОБА_7. В 1985 році вся сім'я спільними зусиллями розпочала будівництво нового будинку, яке тривало до 1991 року. Деякий час сім'я ОСОБА_1 (відповідач, позивачка та "їх діти) проживала в квартирі АДРЕСА_3, що була надана їх сім'ї. В даний час в цій квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_1. В 1991 році сім'я ОСОБА_1 з дітьми перейшла жити до нового будинку, а відповідачка ОСОБА_4 залишилась жити в старому будинку. Після погіршення стосунків між подружжям в сім'ї сина, 13 травня 2005 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на будинок, а 22 червня 2005 року подарувала будинок сину ОСОБА_1.
Виходячи з того, що на початок будівництва позивачка і відповідачі мешкали однією сім'єю, мали доходи, будували за спільні кошти і спільними силами, суттєвий вклад в будівництво внесла сім'я позивачки - ІНФОРМАЦІЯ_1, які купували будівельні матеріали та фізично допомагали при будівництві, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що побудований будинок є спільною сумісною власністю відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_1 та позивачки ОСОБА_3, а тому позивачка має право на 1/3 частину будинку.
Позивачка ОСОБА_3 пояснювала суду і в апеляційній інстанції, що даний будинок вони будували для своєї молодої сім'ї, проживаючи разом зі свекрухою, яка вже мала похилий вік. Вони вирощували з відповідачем свиней, продавали їх і кошти витрачали на будівництво. Крім того, свекруха не заперечувала, щоб вони жили в спірному будинку, а сама проживала в старому будинку, бо знала за чиї кошти і якими зусиллями вони будували цей будинок в період шлюбу.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що при будівництві спірного будинковолодіння між сторонами була домовленість про створення спільної сумісної власності. Хоча по документам новий будинок значився за відповідачкою, але вона визнавала право невістки і сина на цей будинок, не вселялась в нього по закінченню будівництва і до 2004 року, поки мала можливість самостійно проживати за станом здоров'я.
Судом були допитані в якості свідків батьки позивачки, брати, які пояснювали, що працювали в лісгоспі під час будівництва спірного будинку, виписували ліс, будівельні матеріали, допомагали матеріально і фізично позивачці і відповідачу. Надано суду платіжні документи (а.с.85-89).
Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 а також підтвердили, що сторони по справі з 1985 року жили однією сім'єю, вели спільне господарство і разом будували спірне будинковолодіння. Свідок ОСОБА_11 суду підтвердила, що проводила штукатурні роботи в новому будинку, про що її просила позивачка, а розрахунки проводив з нею відповідач.
Стверджуючи, що будинок побудовано за особисті її кошти, відповідачка не надала суду таких доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що спірне будинковолодіння побудовано за рахунок спільної праці і коштів сторін по справі, а тому є їх спільною сумісною власністю і позивачка має право на 1/3 частину будинковолодіння.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Дана ухвала та рішення суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді