Справа № 22-Ц-1598 2006р.                              Головуючий у 1-й інстанції  Опимах Л.М.

Категорія 5                                                        Суддя-доповідач                       Данильченко Л.О.

УХВАЛА іменем України

30 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Маслова В.О.

суддів - Данильченко Л.О., Сибільової Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_1,

представника апелянта ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Сумського відділення Української товарної біржі, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль, визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., вивчивши матеріали справи в межах апеляційної скарги та доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1, "її представника ОСОБА_2, які підтримали доводи скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, і що суд повинен був застосувати до спірних правовідносин норми нового ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, а не ЦК України в редакції 1963 року, посилається на Прикінцеві та перехідні положення нового ЦК України.

Апелянт посилається на ст. 639 нового ЦК України, згідно якої договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, та на ст. 657 ЦК України, згідно якої письмова форма договору передбачена лише при купівлі-продажу нерухомого майна.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, 04 серпня 2000 року ОСОБА_3 видала нотаріально посвідчену довіреність на право керування і розпорядження належним їй автомобілем «Фіат Дукато» на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_1, при цьому в довіреності зазначено, що кожен із них діє самостійно. Строк дії довіреності також був зазначений в самій довіреності -до 04 серпня 2003 року.

01 серпня 2003 року ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 Біржовий договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо необхідності застосування судом нового ЦК України і посиланнями в зв'язку з цим на Прикінцеві і перехідні положення ЦК України, оскільки згідно п. 9 зазначених положень, правила цього (нового) кодексу застосовуються до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України.

В даному ж випадку строк дії довіреності закінчився 04 серпня 2003 року, довіреність не продовжувала діяти після набрання чинності новим ЦК України, біржовий договір купівлі-продажу також був укладений одномоментно 01 серпня 2003 року і не продовжував діяти після набрання чинності новим ЦК України, а відповідно до цих правовідносин необхідно застосовувати норми ЦК України в редакції 1963 року.

Угоди, яка б породжувала їх право власності на автомобіль, подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_5 з ОСОБА_3 не укладало, розписки від ОСОБА_3 про отримання нею грошей за автомобіль, позивачка ОСОБА_1 суду не пред'явила.

За викладених обставин, суд першої інстанції вірно визначився у правовідносинах і застосував ст. ст. 44, 46 ЦК України в ред. 1963 року, згідно якої якщо б це була угода купівлі-продажу, як на цьому наполягає позивачка, то ця угода повинна була бути укладена в письмовій формі. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав вірну оцінку зібраним по справі доказам та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Дана ухвала та рішення місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.