Справа № 22-1233-2006р. Головуючий в 1 інстанції: Куцоконь Ю.П.
Доповідач: Демянчук С.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Василевича B.C. Суддів: Демянчук СВ., Гордійчук С.О. при секретарі: Чалій Н.О.
з участю позивачки ОСОБА_1, представника виконавчого комітету Рівненської міської ради, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду від 11 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання членом сім'ї наймача жилого приміщення та визначення права на жиле приміщення та зустрічним позовом виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 11 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання членом сім'ї наймача жилого приміщення та визначення права на жиле приміщення задоволено повністю.
Визнано ОСОБА_1 членом сім"ї наймача жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2.
Визнано за ОСОБА_1 право на жиле приміщення квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано виконавчий комітет Рівненської міської ради укласти із ОСОБА_1 договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1.
В зустрічному позові виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення відмовлено за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
На дане рішення представник виконавчого комітету Рівненської міської ради подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним і необгрунтованим, яке підлягає скасуванню, яке винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, оскільки вона вселилась в квартиру як дружина квартиронаймача, перебуваючи з ним у фактичних шлюбних відносинах, постійно проживала в спірній квартирі, сплачувала за надані житлово-комунальні послуги, а тому набула права користування житлом.
Однак вказаний висновок не відповідає матеріалам справи, показанням свідків.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 - вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: (окрім іншого) чи вели вони з наймачем спільне господарство, чи не обумовлювався угодою між цими особами певний порядок користування жилим приміщенням.
З'ясовано, що ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі як піднаймач, тобто основний квартиронаймач чітко встановив в якості кого та на яких умовах вселяється в квартиру ОСОБА_1.
Вказують і на доведеність позивачкою-відповідачкою і ведення спільного господарства з квартиронаймачем, зазначене в рішенні суду.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що поховання ОСОБА_2 здійснювала його дочка ОСОБА_3 за власний рахунок та родина, а ОСОБА_1 було відшкодовано дочкою покійного витрати на придбання одягу.
Покликаючись на викладені обставини, просили скасувати рішення Рівненського міського суду від. 11 вересня 2006 року і направити справу на новий розгляд.
В судовому засіданні апеляційного суду представник виконавчого комітету Рівненської міської ради Ройко Н. підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі, просила рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених ними вимог, а в позові ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання її членом сім»ї покійного ОСОБА_2 та визнавши право ОСОБА_1 на жиле приміщення квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції своє рішення обґрунтовував тим, що оскільки остання вселилась в квартиру як дружина квартиронаймача, перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах, постійно проживала в спірній квартирі, вела з ним спільне господарство, а тому набула права користування спірним житлом.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає вимогам Закону та суперечить дійсним обставинам справи.
Відповідно до положень чинного житлового законодавства, лише особа, яка вселилася до наймача в установленому порядку як член його сім»ї на постійне місце проживання, набуває згідно зі ст.65 ЖК України рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням.
Беззаперечними доказами по справі встановлено, що з 01.10.2002 року ОСОБА_1 вселилася та проживала в квартирі АДРЕСА_1 в якості піднаймача квартиронаймача ОСОБА_2.
З оглянутого апеляційним судом журналу реєстрації договорів піднайму за 2002-2006 роки, який прошнурований та пронумерований, що скріплено печаткою, на аркуші журналу 2 за 2002 рік має місце запис від 29.09.2002 року про реєстрацію договору піднайму між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Сам же договір, який знаходився при обліковій картці в паспортному столі, за закінченням строку зберігання знищено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Доказів, які б стверджували про зміну свого волевиявлення ОСОБА_2 щодо вселення ОСОБА_1 як піднаймача , з часу її вселення і по день смерті квартиронаймача, позивачкою не надано і судом їх не здобуто. Таким чином встановлено, що основний квартиронаймач чітко визначився в якості кого і на яких умовах вселилася в квартиру ОСОБА_1, тобто в якості піднаймача.
Крім того, свідки, які є рідними та близькими покійного ( ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) ствердили, що вони знають ОСОБА_1 як квартирантку. Покійний ОСОБА_2 їм не представляв останню як дружину, а лише вказував на те, що остання є його квартиранткою.
В суду немає підстав вважати такі показання свідків упередженими чи неправдивими, оскільки жодних доказів , які б могли про це свідчити , не встановлено. Вказані показання свідків є послідовними, такими що доповнюють встановлені судом обставини справи щодо проживання ОСОБА_1 в спірному житлі як піднаймача.
Колегія суддів критично відноситься до висновку суду першої інстанції та доводів ОСОБА_1 про те, що вона вселилася та проживала в спірній квартирі як член сім'ї покійного ОСОБА_2, так як перебувала з останнім в незареєстрованому шлюбі, вела з ним спільне господарство.
Належними та беззаперечними доказами по справі не встановлено факту ведення ОСОБА_1 з покійним ОСОБА_2 спільного господарства.
Щодо вказаних обставин, як позивачка, так і свідки з її сторони давали суперечливі, непослідовні показання стосовно того, які речі було придбано. Жодними доказами не підтверджується, що вказані речі ( диван, стільці, телевізор, холодильник) взагалі були придбані, а якщо і придбані то за спільні кошти позивачки та основного квартиронаймача.
Свідок ОСОБА_8 показала, що телевізор та холодильник був ОСОБА_2 подарований сестрою, що підтвердила суду і позивачка ОСОБА_1 (а.с.120).
Крім того, недоведеними є і твердження ОСОБА_1 про те, що вони з покійним несли спільні витрати по утриманню спірної квартири.
Наявними доказами по справі стверджується лише факт сплати ОСОБА_2 з жовтня 2002 року по день смерті часткового погашення боргу по квартплаті, а сам борг становив 485 грн.58 коп. І лише після смерті ОСОБА_2 має місце понесення значних витрат по утриманню житла.
Що ж до доводів свідків зі сторони позивачки ОСОБА_1 про те, що вони неодноразово були свідками того, що позивачка та покійний ОСОБА_2 разом харчувалися, чули від ОСОБА_2 про те, що він позивачку називав своєю дружиною , і, тому вони вважали її саме дружиною, колегія суддів такі показання не може вважати як належний та достатній доказ, який свідчить про наявність сімейних стосунків між вказаними особами. Саме по собі проживання в одній квартирі без ведення спільного господарства не може бути підставою для набуття самостійного права на житло.
За встановлених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання членом сім'ї наймача жилого приміщення та визначення права на спірне жиле приміщення є безпідставними, а зустрічні вимоги виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.99 ЖК України піднаймачі самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання .У разі припинення договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач зобов'язаний негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
При таких обставинах ОСОБА_1, як піднаймач, підлягає виселенню зі спірного квартири без надання іншого жилого приміщення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст.ст.64, 91, 99, 109 ЖК України, колегія суддів ,-
Вирішила : Апеляційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 11 вересня 2006 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання членом сім'ї наймача жилого приміщення та визначення права на жиле приміщення відмовити за безпідставністю заявлених вимог.
Зустрічний позов виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 з квартириАДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.