Справа № 105/1710/13-к
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
"12" квітня 2013 р. Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Кузнецової Л.М.,
при секретарі - Черкашиній Л.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Джанкой кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2013 року за №12013130270001084, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суботнік Джанкойського району АР Крим, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Лізникі Володарсько- Волинського району Житомирської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю прокурора - Саклакова Б.В., потерпілої - ОСОБА_3, обвинувачених -ОСОБА_1, ОСОБА_2,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_4, в період часу з 11.02.2013 до 25.02.2013 року, в денний час, маючи єдиний намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на території будинку АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, з примішення сараю, таємно викрали металеві секції забору у кількості 4-х штук, вартістю 200 гривен за 1 штуку, на загальну суму 800 гривень та алюмінієву каструлю, ємністю 40 літрів, вартістю 200 гривень, що належать ОСОБА_3, чим завдали останній матеріальний збиток на загальну суму 1000 гривень. З викраденим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця події зникли та розпорядились на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.
28 березня 2013 р. між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідності зі ст..468,469, 471 КПК України було укладено угоди про примирення, які надійшли до суду разом з обвинувальним актом.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, підтримавши угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставинами, встановленим органом досудового розслідування, згоден з його кваліфікацією за ч.2 ст. 185 КК України та пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, просить затвердити угоду.
Обвинувачений ОСОБА_2 також підтримав угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставинами, встановленим органом досудового розслідування, згоден з його кваліфікацією за ч.2 ст. 185 КК України розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, просив затвердити угоду.
Потерпіла ОСОБА_3 в даному підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоди про примирення, укладені нею з обвинуваченими, пояснивши, що угоди було укладено добровільно, претензій до обвинувачених не має, так як шкода відшкодована повністю.
Прокурор не заперечував щодо затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 від 28.03.2013 р. та угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 від 28.03.2013 р.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, перевіривши угоди про примирення, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про затвердження угод про примирення та призначення узгоджених сторонами міри покарання виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомлено про підозру та складено обвинувальний акт у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, тобто угода про примирення між потерпілим та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні може бути укладено.
Також судом встановлено, що зміст угод про примирення відповідає вимогам ст.. 471 КПК України.
Як вбачається зі змісту укладеної 28 березня 2013 року угоди потерпіла ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Матеріальна шкода за кримінальним провадженням відшкодована у повному обсязі, претензій матеріального характеру потерпіла ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 не має. Сторони також узгодили та дали згоду на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, в силу ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Згідно ст. 76 КК України зобов'язати в період іспитового строку не виїжджати за межи України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрацію в дану інспекцію,. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Угода, укладена 28.03.2013 р. між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 передбачає, що потерпіла та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Матеріальна шкода за кримінальним провадження відшкодована у повному обсязі, претензій матеріального характеру потерпіла ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2 не має. Сторони також узгодили та дали згоду на призначення покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, в силу ст.75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, зобов'язавши в період іспитованого строку не виїжджати за межи України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в дану інспекцію, згідно вимог ст.76 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні судом шляхом опитування з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цілком розуміють права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом.
Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні висловила розуміння наслідків укладення та затвердження укладених нею з обвинуваченими угод, визначені ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Дійшовши висновку про відповідність умов угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, суд виходить з правильності правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Також судом встановлено відсутність підстав для відмови в затвердженні угод, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, оскільки умови наданих угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угод було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченими взятих на себе зобов'язань, наявність у них фактичних підстав для визнання винуватості.
Узгоджене сторонами покарання за своїм видом та мірою повністю відповідає характеру, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам обвинувачених.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення, укладеної 28.03.2013 р. між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 та угоди, укладеної 28.03.2013 р. між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2, призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні не визначалися.
Запобіжний захід відносно обвинувачених не обирався.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
З А С У Д И В:
Затвердити угоду про примирення, укладену 28 березня 2013 року між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 12013130270001084 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік..
Згідно ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Затвердити угоду про примирення від 28 березня 2013 року, укладену між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12013130270001084 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Вирок суду на підставі угоди про примирення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий Л. М. Кузнецова