Справа № 1-157/08

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     12 травня 2008 року

Овруцький районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді                                  Якухно О.М.

з секретарем                                              Каленською Н.В.

з участю прокурора                                  Савчука Б.Г.

захисника                                                  ОСОБА_2

законного представника підсудного       ОСОБА_3

законного представника потерпілого     ОСОБА_4

представника служби у справах неповнолітніх Димитращук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу по обвинуваченню  ОСОБА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження; уродженця та мешканця АДРЕСА_1; українця; гр.України; освіта неповна середня; учня Овруцького ПТУ-35; не одруженого; не судимого,

за ч.1 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 19 лютого 2008 року, біля 10 годин, на тротуарі поблизу Овруцького ПТУ-35 по вул.Радянській м.Овруча, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою в заподіянні тілесних ушкоджень, наніс рукою удар в область грудей та декілька ударів в область обличчя і голови ОСОБА_5, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров¢я у вигляді синця лівої підочничної ділянки, забійної рани слизової оболонки нижньої губи, травматичного відлому піднебінних горбів 7-го нижнього зуба зправа на рівні дентина, струсу головного мозку.

В судовому засіданні підсудний вину визнав, щиро розкаявся  і пояснив, що дійсно за кілька днів до цього до нього підійшов друг ОСОБА_6 і сказав, що треба вирішити проблеми в с.Острів Овруцького району, куди вони і пішли ввечері з хлопцями. Там вони підійшли до подвір'я  потерпілого, щоб викликати його брата. Потерпілий виразився нецензурно в його адресу і сказав, що потім розберемося. Через кілька днів він зустрів ОСОБА_5 біля ПТУ і ударив його рукою в груди, а потім ще 2 рази в обличчя. До цього суперечностей з потерпілим не було.

Крім визнання своєї вини, винність підсудного підтверджується дослідженими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 показав, що одного вечора до них прийшли хлопці і викликали старшого брата для розмови. У них були в руках штахетини, які вони почали кидати їм в подвір'я. Брат казав, що ОСОБА_7 - його друг,  ударив ОСОБА_6 і тому їх ловлять. 19.02.08 він вийшов на вулицю з ПТУ-35 і тримав в руці телефон. До нього підійшов підсудний і ударив в груди, потім в обличчя кілька разів. Всього ударив не менше 5 разів. У нього пішла кров і був вибитий зуб. Зуб болить і до даного часу. Телефон впав і побився.

Показання підсудного та потерпілого підтвердили свідки ОСОБА_8, який бачив кров на обличчі потерпілого, та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які бачили, як підсудний підійшов до ОСОБА_5, щось йому сказав і ударив в груди рукою та 2 рази в обличчя.

Наявність тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, які могли виникнути у потерпілого при викладених вище обставинах, встановлено висновком експерта (а.с. 49-50), з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_5 маються тілесні ушкодження у вигляді синця лівої підочничної ділянки, забійної рани слизової оболонки нижньої губи, травматичного відлому піднебінних горбів 7-го нижнього зуба зправа на рівні дентина, струсу головного мозку.  

Свої показання підсудний та потерпілий підтвердили в ході відтворення обстановки та обставин події (а.с.52-55, 28-32) і згідно висновків експерта №№ 43 та 44 (а.с.61-64) вони відповідають локалізації та тяжкості тілесних ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_5.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає вину підсудного доведеною і кваліфікує його дії за ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вираженою у заподіянні тілесних ушкоджень.

При визначенні міри покарання підсудним суд враховує тяжкість вчиненого злочину,  обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини, особу підсудного.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, є неповнолітній вік та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Враховуючи пом'якшуючі обставини, а також те, що підсудний вину визнав, скоїв злочин невеликої тяжкості, вперше, позитивно характеризуються по місцю навчання, проживає з матір'ю без батька, має самостійний заробіток та майно, суд вважає, що йому, із застосуванням ст.69 КК України, слід призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.296 КК України.

Представником потерпілого заявлено позов про стягнення з підсудного та його матері - ОСОБА_14, 364,14 грн. матеріальної шкоди та 3500 грн. моральної шкоди.

Підсудний визнав позовні вимоги щодо матеріальної шкоди в сумі 114,14 грн., а решту вимог не визнав. Інший відповідач позовні вимоги не визнала.

Відповідно до ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов.

Позивач просить стягнути заподіяні збитки пошкодженням телефону вартістю 250 грн., але підсудному обвинувачення у пошкодженні телефону не пред'являлось, а тому в цій частині позов не може бути розглянутий в кримінальній справі і підлягає розгляду в порідку цивільного судочинства. На підставі викладеного, позов в частині відшкодування вартості мобільного телефону на суму 250 грн. слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст.1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров¢я малолітньої особи фізична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов¢язана вішкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим 14 років (учнем - 18 років) фізична особа, яка завдала шкоди, зобов¢язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов¢язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати, а тому підлягають стягненню витрати на лікування в сумі 114,14 грн., що підтверджено копіями чеків та довідкою Овруцької ЦРЛ (а.с.34) про те, що останні, під час знаходження ОСОБА_5 в лікарні, кошти на медикаменти за рахунок лікарні не витрачали.

 Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв¢язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров¢я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв¢язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Суд вважає, що заподіяння підсудним потерпілому тілесних ушкоджень  призвело до фізичних та душевних страждань останнього, його переживань у зв¢язку з ушкодженням здоров¢я, порушило його нормальні життєві зв¢язки через неможливість продовження активного громадського життя під час знаходження в лікарні, тобто потерпілому заподіяно моральну шкоду.

Підсудним не надано доказів, що моральна шкода заподіяна не з його вини.

Між вказаними протиправними діяннями підсудного (скоєнням умисного злочину) та заподіяною моральною шкодою потерпілому мається причинний зв¢язок і вбачається вина підсудного, а тому вимоги представника потерпілого про стягнення моральної шкоди є законними.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з тривалості фізичних та душевних страждань, певного проміжку часу вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, який є неповнолітнім, необхідності відновлення здоров¢я останнього (відновлення зуба),  виходячи із засад розумності і справедливості, та з урахуванням майнового стану підсудного вважає, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до 2000 грн..

Підсудний має самостійне майно, що вбачається з протоколу про накладення арешту на майно (а.с.96), отримує стипендію, доказів про вину матері у заподіянні шкоди не встановлено, а тому шкода підлягає стягненню з підсудного.

В іншій частині позовних вимог та вимог до ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю.

Прокурором заявлено вимоги про стягнення на користь лікарні витрати за лікування потерпілого в сумі 201,1 грн., які на час розгляду справи сплачено, а тому вони не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.323 та 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст.296 КК України і, із застосуванням ст.69 КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу в сумі 510 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 114 грн. 14 коп. та моральну шкоду в сумі 2000 грн..

В задоволенні вимог до ОСОБА_3 та вимог про стягнення решти суми моральної шкоди, стягнення витрат на лікування потерпілого відмовити за безпідставністю.

Вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 250 грн. за пошкодження телефону залишити без розгляду.

Запобіжний захід підсудному, підписку про невиїзд, залишити до вступу вироку в законну силу.

На вирок до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ :