ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 21/160-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
| Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу | Малого приватного багатогалузевого підприємства "Авінкон" |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року |
у справі за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-сервіс ЛТД" |
до | Малого приватного багатогалузевого підприємства "Авінкон" |
про | стягнення заборгованості, |
УСТАНОВИВ :
У травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 372101,60 грн., інфляційних сум 11365,57 грн., 3% річних у сумі 3194,48 грн. та пені в сумі 20233,82 грн. у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором № 05/01-04 від 05.01.2005 року з оплати за поставлене молоко.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 372101,60 грн., інфляційні суми 6877,83 грн., 3% річних у сумі 4375,68 грн. та пеню в сумі 27374,75 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006 року позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 372101,60 грн., інфляційні суми 6877,83 грн., 3% річних у сумі 4357,68 грн. та пеню в сумі 27598,63 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року зазначене рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та прийняти нове рішення.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 05/01-04 від 05.01.2005 року, за умовами якого позивач зобов’язався поставити молоко, а відповідач зобов’язався прийняти поставлене молоко та оплатити за нього.
За п.3.4 зазначеного договору сорт молока визначається за фізико-хімічними, санітарно-гігієнічними і мікробіологічними показниками, які містяться в договорі.
П.3.8 договору встановлено, що молоко, яке не відповідає визначеним у договорі вимогам, відноситься до несортового та приймається за ціною, визначеною в протоколі для молока несортового.
За п.5.1,5.2 договору приймання молока здійснюється партіями відповідно до чинних нормативних документів.
П.6.1 договору встановлено, що ціни на молоко першого сорту визначається сторонами у протоколах узгодження цін, які є невід’ємною частиною договору.
За накладною № 930/5 від 30.09.2005 року позивач передав, а відповідач прийняв молоко в кількості 380906 кг. загальною вартістю 515492,53 грн. і за накладною № 103114 від 31.10.2005 року позивач передав, а відповідач прийняв молоко в кількості 188246 кг загальною вартістю 263424 грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних сум, 3% річних і пені у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором з оплати за поставлене молоко.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, судами попередніх інстанцій не було з’ясовано правову природу, укладеного між сторонами договору, та як наслідок правову природу спірних правовідносин, і які норми матеріального права регулюють дані правовідносини, а звідси, не було встановлено дійсних прав та обов’язків сторін щодо предмету спору.
До того ж, зробивши висновки про задоволення позову з урахуванням дій відповідача, якими ним визнавалася спірна заборгованість, та не складалися акти розбіжностей щодо сортності молока, суди обох інстанцій не звернули увагу на те, що сортність молока, яке було передано за накладними відповідачу, не була визначена в цих накладних, а звідси, не було з’ясовано сортність поставленого молока та яка ціна на нього була узгоджена сторонами за умовами договору.
За вимогами ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Разом з цим, суди не врахували того, що ціна поставленого молока за умовами укладеного між сторонами договору мала визначатися в залежності від його сортності, та, не встановивши сортності поставленого відповідачу молока, не встановили його ціни.
У той же час, суди не звернули уваги на те, що за умовами договору сторони передбачили застосування до приймання молока за якістю і кількістю чинні нормативні акти, які регулюють ці відносини, та не з’ясували, які ж нормативні акти і яким чином регулюють дані відносини, та як застосували зазначені акти до спірних правовідносин сторони.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтуються на неповно з’ясованих обставинах справи та зроблені без врахування норм матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас, в порушення вимог ст.811 ГПК України, згідно якої в судовому засіданні складається протокол, судом першої інстанції протокол судового засідання в день прийняття рішення 20.06.2006 року не складався.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого приватного багатогалузевого підприємства "Авінкон" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006 року скасувати, і справу № 21/160-06 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі .
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук
тє