Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого -судді Василевича В.С.

Суддів: Матюхи Ю.В., Буцяка З.І.

з участю прокурора Клімашевич Н.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому засіданні в кримінальну справу за апеляціями Острозького міжрайонного прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Острозького районного суду від 31 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, одружений, працює на посаді сільського голови Милятинської сільської Ради Острозького району Рівненської області, раніше не судимий, з середньо-спеціальною освітою,-

засуджений за ч.3 ст.368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями чи займатися такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на три роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_2 позбавлено сьомого рангу посадової особи органу місцевого самоврядування, що відноситься до четвертої категорії посад органів місцевого самоврядування.

Вирішені питання з речовими доказами по справі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що працюючи на посаді сільського голови Милятинскої сільської Ради Острозького району Рівненської області 22 лютого 2011 року одержав хабар в сумі 20 тис. грн. від ОСОБА_3 за сприяння в виділенні останньому земельної ділянки в розмірі 0.51 га, яка розташована на території вказаної сільської Ради для будівництва будинку та ведення особистого сільського господарства.

В поданій на постанову суду апеляції, прокурор, не оспорюючи кваліфікацію та доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить вирок суду відносно ОСОБА_2 скасувати за м'якістю призначеного покарання і просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування строком на три роки з конфіскацією майна та позбавити його сьомого рангу посадової особи органу місцевого самоврядування, що відноситься до четвертої категорії посад органів місцевого самоврядування.

Захисник-адвокат ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 в апеляціях просять перекваліфікувати дії останнього за ч.1 ст.369-2 КК України і призначити йому покарання в межах санкції вказаної статті кримінального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи поданої прокурором апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які вважають, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню і просять задовольнити подані ними апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину установлена сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку.

Так, засуджений ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в суді винним себе у вчиненні злочину, за який його засуджено, визнав частково.

Суду підтвердив, що дійсно за сприяння у виділенні земельної ділянки в розмірі 0.51 га. ОСОБА_3 він отримав від останнього 20 тис. грн., які мав би витратити на будівництво водогону в с.Милятин Острозького району Рівненської області.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що в грудні 2011 року він звернувся до голови Милятинської сільської Ради ОСОБА_2 з проханням про виділення йому земельної ділянки розміром 0.51 га для будівництва автозаправочної станції. ОСОБА_2 пообіцяв йому допомогу в виділенні земельної ділянки, але потім став вимагати за це 20 тис. грн.

22 лютого 2012 року він звернувся в УМВС України в Рівненській області і повідомив працівникам міліції про те, що ОСОБА_2 вимагає в нього хабар. Він особисто надав працівникам міліції 20 тис. грн., частину яких працівники міліції в присутності понятих помітили фарбником надписом "хабар".

В цей же день о 14 годині перебуваючи в м.Остріг, він зателефонував ОСОБА_2 і той призначив йому зустріч біля фірми "Земельне бюро" в м.Остріг.

Приблизно о 15 год.40 хв. в приміщенні вказаного бюро ОСОБА_2 передав йому три примірника витягу з рішення Милятинської сільської Ради про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0.51. га у власність.

Після цього вони вийшли на вулицю, сіли в салон автомобіля, де він і передав ОСОБА_2 20 тис. грн.

Через деякий час ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_5 показала, що вона працює на посаді спеціаліста-землевпорядника Милятинської сільської Ради Острозького району Рівненської області. Приблизно в січні 2012 року вона разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оглядали земельну ділянку, яка належала гр-ці ОСОБА_12. Приблизно в період з 6 по 10 лютого 2012 року ОСОБА_2 передав їй заяву ОСОБА_12 про те, що та відмовляється від своєї земельної ділянки, і дав вказівку готувати матеріали на сесію про вилучення вказаної земельної ділянки та переведення її у землі запасу. Також по вказівці ОСОБА_2 по місцю свого проживання у вечірній час прийняла ОСОБА_3, допомогла скласти йому заяву про виділення земельної ділянки. Цю заяву вона на наступний день передала ОСОБА_2, який наклав на цій заяві резолюцію секретарю Ради ОСОБА_5 для винесення цього питання на засідання сесії сільської Ради.

На сесії сільської Ради під головуванням ОСОБА_2 було розглянуто питання про виділення земельної ділянки 0.51 га. ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_2 пояснив депутатам, що ОСОБА_3 буде будувати автозаправочну станцію. Після цього 9 з 10 депутатів проголосували за виділення ОСОБА_3 земельної ділянки. При цьому мови про те, що ОСОБА_3 надасть матеріальну допомогу на будівництво водогону в с.Милятин не було.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні показали, що є депутатами Милятинської сільської Ради. Приймали участь в сесії сільської Ради, на якій було вирішено виділити земельну ділянку гр-ну ОСОБА_3 Про те, що цей громадянин надасть матеріальну допомогу Ради розмови не було.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується добровільною заявою ОСОБА_3 в органи внутрішніх справ про вимагання у нього хабара в сумі 20 тис. грн. з боку голови Милятинської сільської Ради (т.1 а.с.19-21), протоколом огляду місця події, під час якого у ОСОБА_2 були виявлені та вилучені 20 тис. грн., які йому передав ОСОБА_3.( т.1 а.7-10).

При таких обставинах суд першої інстанції правильно оцінив зібрані по справі докази і кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.3 ст.368 КК України.

Покликання захисника-адвоката ОСОБА_1 про те, що дії ОСОБА_2 охоплюються ч.1 ст.369-2 КК України безпідставні, оскільки диспозиція названої статті кримінального закону регулює інші неправомірні дії посадової особи.

При призначенні покарання за вчинений ОСОБА_2 злочин суд в повній мірі врахував всі обставини справи, зокрема, що він є особою раніше не судимою, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, користується винятковою повагою серед жителів села, які звернулись до суду з клопотанням про незастосування позбавлення волі та такого ж клопотання Острозького районного відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, його розкаяння і призначив йому покарання в межах санкції статті, передбаченої законом за вчинений ним злочин з застосуванням ст.75 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Посилання в апеляції прокурора на те, що суд першої інстанції не врахував тяжкості вчиненого злочину не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сама по собі ця обставина з урахуванням наведених вище обставин не може слугувати підставою для скасування правильного та об»єктивного вироку суду першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції щодо обрання виду та міри покарання узгоджується із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Суд першої інстанції привів достатні обґрунтування про можливість застосування до ОСОБА_2 покарання, не пов»язаного з реальним позбавленням волі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366,382 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Вирок Острозького районного суду від 31 травня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції Острозького міжрайонного прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника -адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді : Василевич В.С.

Матюха Ю.В.

Буцяк З.І.