Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/3143/13 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.

Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Савченко О.В.

суддів Глазкової О.Г.

Каракуші К.В.

при секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Публічного акціонерного товариства „ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_3, про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2012 року „Банк „Фінанси та Кредит" звернувся до суду з позовом до Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ, ПАТ „ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_3, про звільнення майна з-під арешту, в обґрунтування позовних вимог вказавши наступне.

20.10.2006 року між ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1716-057И , згідно з яким позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредитні ресурси.

15.05.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 1716-0571, за умовами якого ОСОБА_3 передала в заставу позивачу склад інв. № 090513, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

14.05.2012 року Комунарським ВДВС ЗМУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-2713 від 23.02.2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 647 063 грн. на користь AT „Банк „Фінанси та Кредит".

Крім того, 29.08.2011 року постановою державного виконавця Комунарського ВДВС ЗМУЮ № 915/5 було накладено арешт на склад інв. № 090513, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 1716-0571.

У зв'язку з цим, позивач просив суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: склад інв. № 090513, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на який накладено арешт постановою державного виконавця Комунарського ВДВС ЗМУЮ № 915/5 від 29.08.2011 року.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2013 року позов задоволено.

Звільнено з-під арешту нерухоме майно, а саме: склад інв. № 090513, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на який накладено арешт постановою державного виконавця Комунарського ВДВС ЗМУЮ № 915/5 від 29.08.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «ПриватБанк» подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається наступне.

15.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1716-057И, відповідно до якого позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення та платності кредитні ресурси.

15.05.2007 року для забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та ОСОБА_3 був укладений іпотечних договір № 1716-0571. Відповідно іпотечному договору ОСОБА_3 передала в заставу позивачу склад інв. № 090513, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_3 не виконувалися умови кредитного договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2010 року з ОСОБА_3 на користь позивача була стягнута заборгованість у розмірі 1 647 063, 81 грн.

14.05.2012 року Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-2713 від 23.02.2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» , у разі порушення боржником основного зобов»язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов»язання одержати задоволення з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок та допустимість звернення стягнення на майно боржника в порядку примусового виконання, а саме: для задоволення вимог стягувачів, що не є заставодержателями, стягнення на заставне майно боржника може бути звернено у двох випадках: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про забезпечення вимоги кредиторів та реєстрацію обтяжень» , пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтягувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

При ухваленні рішення порушень норм закону не встановлено, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: