Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого Василевича В.С.

Суддів: Буцяка З.І., Шеремет А.М.

при секретарі Коробчук А.М.

з участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк»

Лукашина Є.В., представника позивачки

ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Здолбунівського районного суду від 7 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення незаконно списаних коштів,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 4553 грн. 65 коп. безпідставно списаних коштів та 1137 грн. пені.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 7 грудня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки 4553,65 грн. незаконно списаних коштів, 1137 грн.пені та 214 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що 7 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач надав, а позичальник отримав строковий кредит в розмірі 1500 грн. із строком повернення до 6 вересня 2006 року.

На забезпечення виконання кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки, відповідно п.12 якого порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту, тобто до 6 вересня 2011 року.

Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про незаконне списання банком грошових коштів з рахунку позивачки, відкритого для зарахування заробітної плати, оскільки відповідно до ч.2 ст.1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише за рішенням суду чи у випадках, передбачених договором між банком і клієнтом.

Правомірність дій банку по списанню коштів відповідає нормативним актам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема п.4.11, п.6.5 Правил надання банківських послуг, ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», главі 6 Інструкції НБУ про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

У зв»язку з тим, що банк правомірно здійснив списання коштів вважає, що підстав для застосування пені у суду не було.

По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивачки доводить, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить про залишення його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Як видно з матеріалів справи, 7 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та ПриватБанком укладено кредитний договір №ROZOSE00000555, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав строковий кредит в сумі 1500 грн. до 6 вересня 2006 року під 2,50% на місяць на суму залишку заборговангості та комісії в розмірі 1,30% від суми виданного кредиту щомісяця.

Тоді ж на забезпечення виконання зобов»язання між «ПриватБанком» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, пунктом 8 якого передбачено, що поручитель доручає кредитору списувати грошові кошти з усіх своїх поточних розрахунків у валюті кредиту чи знімати готівкові кошти з цих рахунків у валюті, відмінній від валюти кредиту при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, в межах сум, що підлягають сплаті кредитору за цим договором, при настанні строків платежів згідно п.6 цього договору (здійснювати договірне списання).

П.12 також передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

28 березня 2007 року між цими ж сторонами укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк видав, а ОСОБА_2 отримала кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З наведеного слідує, що ОСОБА_2 є стороною у двох договорах, тобто договорів поруки та кредитного договору.

Тому заборгованість виникла із вказаних договорів, а не тільки із договору поруки.

Правові підстави наявності заборгованості стверджені відповідними розрахунками, з якими колегія суддів погоджується.

На підставі наведеного, керуючись ст.307, ст.ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 7 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про стягнення незаконно списаних коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий Василевич В.С.

Судді: Буцяк З.І.

Шеремет А.М.